Що робити, якщо дитина не слухається?

0
966

Систематичні вередування й істерики малюка здатні вивести з рівноваги навіть самих терплячих батьків. Часом ніякі розмови і покарання не діють на вперте чадо, викликаючи лише нові хвилі протесту з його боку. Як бути в такій ситуації? Що робити, якщо дитина не слухається? Відповіді на ці питання знайдуть своє відображення в даній статті.

Причини неслухняності

Як правило, небажання дитини виконувати прохання і вимоги дорослих обумовлено різними факторами. Найчастіше причини неслухняності криються в неправильному поведінці самих батьків. Помилково вибудувана лінія виховання надає пряме вплив на дитячу поведінку. Проте існують і винятки з правил, коли юні непосиди відмовляються реагувати на заклики дорослих зважаючи вікових особливостей. Так чи інакше, психологи виділили кілька основних причин дитячого непослуху. Зупинимося на них більш докладно.

Прагнення до самоствердження

За досягнення однорічного віку дитина починає відчувати себе самостійною особистістю. У нього з’являється власну думку, яка, на жаль, далеко не завжди збігається з точкою зору дорослих. За допомогою непослуху малюк намагається продемонструвати свою незалежність і значимість. Якщо дитина бачить, що його думка є вагомим для батьків, то він поступово залишає спроби самоствердження за їх рахунок.

Недолік уваги з боку батьків

Нерідкі випадки, коли дорослим не вистачає часу для спілкування з малюком. Телефонні переговори, робота за комп’ютером, прибирання і приготування їжі — всі ці нагальні справи вимагають від мам і тат повної віддачі. Що залишається робити «кинутому» й «забутого» дитині? Звичайно ж, привертати увагу рідних всіма мислимими і немислимими способами. Якщо красивий малюнок або оригінальний виріб з пластиліну не справили належного ефекту, чому б не спробувати піти іншим шляхом?

Художества на свежепоклеенных шпалерах або розірвана на шматки нова книга змусять дорослих залишити всі свої справи і зайнятися усуненням наслідків пустощів, а потім — і вихованням недбайливого чада. Переконавшись у дієвості подібних способів залучення уваги, малюк буде пускати їх у хід знову і знову. Рішення проблеми лежить на поверхні: треба намагатися щодня викроїти хоч трохи часу для ігор і спілкування з дитиною. Така участь з боку батьків не залишиться непоміченим обділеним увагою крихіткою і позитивним чином позначиться на його поведінці.

Бажання робити все в помсту

Часом батьки можуть пожурити чадо при сторонніх людях або ж не виконати дане дитині обіцянку. Подібні ситуації здатні сильно зачепити малюка і спонукати його до відповідних негативних вчинків на адресу дорослих. Зняти образу допоможе душевна розмова, в ході якого батьки пояснять причини своєї поведінки і щиро попросять вибачення у крихти.

Втрата віри в себе

Постійні докори, причіпки і зауваження батьків не можуть не позначитися на психіці малюка. Якщо дитині день у день наполегливо вселяти, що він негідник і недотепа, рано чи пізно дитина повірить у це сам. Відчуття власної неспроможності прямим чином позначається на поведінці дітей. Дитина починає йти в себе, намагаючись абстрагуватися від вимог і прохань батьків, які в нього не вірять. Малюк намагається виправдати присвоєне йому звання «ледаря», «хулігана», «поганця» за допомогою демонстративного неслухняності. В даному випадку дорослим доведеться переглянути свою тактику спілкування з дитиною, навчившись заохочувати будь-які його дії та починання. З часом батьківська похвала принесе свої плоди — малюк буде намагатися відповідати новоствореному образ кмітливого і слухняного чада.

Безсистемне виховання

Якщо малюкові сьогодні забороняють робити щось, а завтра дають «зелене світло», це змушує його до непослуху. Батьківське «так» або «ні» не повинно залежати від настрою та інших обставин. Якщо брати цукерки без попиту не можна, дана заборона не може бути порушений ні при яких умовах. Також проблема часто криється в поведінці не тільки батьків, але і оточення малюка. Якщо одні люди вселяють дитині, що робити категорично не можна, а інші без докорів сумління заохочують будь-які його вчинки, дитина впадає в повну розгубленість. Він просто не розуміє, до чиїх слів потрібно прислухатися, а чиї ігнорувати. Розглянемо таку ситуацію на доступному прикладі.

Мама говорить синові, що не можна лазити по столу, а дідусь у процесі гри сам ставить онука на даний предмет меблів. Спантеличений поведінкою дорослих, карапуз вирішує прислухатися до думки «доброго» члена сім’ї. За це він отримує наганяй від матері, интерпретирующей чергову спробу малюка влізти на стіл як явне небажання підкорятися її вимогам. Боротися з безсистемністю у вихованні вкрай складно, адже у кожної людини своє розуміння «можна» і «не можна». В даному випадку батькам необхідно створити чіткі інструкції щодо тактики поведінки з дитиною, або дозволяти спілкування з дитиною тільки в їх присутності.

Завищені вимоги дорослих

По досягненні дитиною більш-менш свідомого віку (3-5 років) багато батьків починають ставитися до нього інакше. Вони покладають на дитину все більш високі вимоги, наївно вважаючи, що той вже здатний справлятися з відповідальними справами та дорученнями. Найчастіше подібне трапляється, коли в сім’ї з’являється ще одне чадо. Старшого дитини починають сприймати як серйозного помічника, не має права на пустощі і непослух. Але в силу свого віку малюк ще не готовий виправдовувати такі серйозні очікування дорослих, адже йому як і раніше хочеться пустувати і грати. У цій ситуації батькам доведеться переглянути свої вимоги, дозволивши дитині вдосталь насолодитися безтурботним часом.

Кризові періоди

В процесі дорослішання дитини існують переломні моменти, коли він піднімається на новий щабель свого розвитку. Все це супроводжується так званої ламкої характеру, що тягне за собою демонстративне непослух. В подібні періоди бажання дитини не збігаються з можливостями, що викликає у дитини бурхливі протести і роздратування. Свій перший криза малюки переживають вже в однорічному віці, також найчастіше від нього страждають і трирічні діти. Наступний переломний етап припадає на момент надходження дитини в школу. У кризові періоди батькам слід бути максимально чуйними і турботливими по відношенню до улюбленого чаду, щоб допомогти йому якомога швидше подолати всі труднощі і проблеми.

Правила виховання

Накладаючи на вчинки дитини певні заборони, батьки повинні чітко пояснювати, чому цього робити не можна. Варіант «тому що я так сказала» варто відразу відкинути в сторону. Пояснення з розряду «небезпечно», «пізно» будуть цілком зрозумілі малюкові. Потрібно шукати способи, які допоможуть дитині спокійно прийняти вимоги батьків. Правила поведінки повинні бути розумними і досить гнучкими. Необхідно визначити ряд основних заборон, які не можна порушувати ні за яких обставин. Дитині слід доступно пояснити, що він не повинен битися чи сідати за стіл з брудними руками. До числа основних також відносяться заборони, що стосуються безпеки чада (не можна переходити дорогу на червоне світло, чіпати гарячу праску, відкривати духовку і т. д.).

Що ж стосується гнучкості правил, то в деяких умовах допускається пом’якшувати свої вимоги. Наприклад, якщо школяр допомагає мамі на кухні, вона може дозволити йому самостійно дістати пиріг з духовки. Звичайно, все це має відбуватися під наглядом дорослих і при дотриманні техніки безпеки. Також багато батьки забороняють дитині битися в молодшому віці, однак у міру дорослішання вони самі викладають йому уроки самозахисту і вчать борцівських прийомів. Дитина розуміє, що заборона залишився в силі, але в силу певних обставин він може бути порушений. Подібний підхід до виховання є вельми і вельми результативним.

Не слід лаяти дитину при кожному неправильному вчинок з його боку. Необхідно спрямовувати активність малюка в потрібне русло, створюючи відповідну обстановку для його діяльності. У ситуаціях, коли можна обійтися без суворих заборон, варто надавати дитині повну свободу. Якщо чадо хоче стрибати по калюжах — хай робить це, але заздалегідь надівши гумові чоботи. Дитина горить бажанням пошвырять камені? Чому б і ні? Потрібно тільки знайти підходяще місце, в якому дії шалуна не будуть представляти небезпеку для перехожих.

А ось ще одне правило, безпосереднім чином впливає на ступінь слухняності дитини. Якщо один з членів сім’ї забороняє робити що-небудь, ні при яких умовах не можна оскаржувати його рішення в присутності дитини. Це не тільки веде до втрати авторитету в очах чада, але і ставить його перед питанням, кого варто слухати в даній ситуації. Найімовірніше, малюк візьме сторону більш терпимого члена сім’ї, що дає дозвіл на те чи інше дію. Надалі він буде свідомо провокувати суперечки між дорослими з метою отримати бажане.

У розмовах з дитиною неприпустимо використовувати наказовий тон. Адже подібний тиск ззовні сприймається негативно будь-якою людиною, незалежно від його віку. Найчастіше діти повстають не проти самих правил, вони приходять в обурення від способів їх донесення. Люблячі батьки повинні поважати почуття свого чада. В іншому випадку дитина почне байдуже ставитися до вимог дорослих, які, в свою чергу, не хочуть рахуватися з її правами.

Система покарань

Якщо мирні способи боротьби з неслухняністю не привели до бажаного результату, необхідно діяти більш рішуче. Варто зазначити, що покарання за витівки малюка повинні бути строгими, але лояльними. Одним з найбільш ефективних способів впливу на дитину вважається відмова в задоволеннях. Кожен непорядний вчинок буде загрожує дитині різними нестатками. Недільний похід в зоопарк, перегляд мультфільмів, комп’ютерні ігри, солодощі — всіх цих благ малюк може втратити в разі небажання виконувати вимоги батьків.

Тимчасова ізоляція також виступає результативним способом впливу на дитину. Зовсім не обов’язково ставити його в кут на невизначений термін. Можна відправити малюка в свою кімнату або ж на час виключити його з колективних ігор. Після того як дитина обміркує свій вчинок і попросить вибачення у батьків, покарання втратить свою силу. Також не зайвим буде розповісти дитині про промахи і проступки, які здійснювали батьки в дитинстві. При цьому важливо не забути згадати про те, як каралося подібну поведінку. Малюк не тільки отримає для себе корисний урок, але і відчує підтримку з боку дорослих.

Не можна карати дитину в стані обурення, адже це загрожує дуже серйозними наслідками. Перш ніж застосовувати заходи впливу, батьки повинні заспокоїтися і взяти себе в руки. Якщо в пориві злості дорослі не змогли стримати емоції і накричали на малюка, необхідно попросити у нього вибачення за сказані зопалу слова. Також слід пояснити дитині, які його дії викликали бурхливу реакцію батьків, і закликати чадо до перегляду тактики поведінки. Дитина повинна боятися не стільки самих покарань, скільки можливості поранити близької і дорогої людини. Інші поради щодо вибору способів впливу на пустотливого малюка представлені у відеоматеріалі.

Насамкінець варто згадати, що не можна сприймати непослух дитини як спосіб гри на нервах батьків. Адже дитина теж має право на власну думку, нехай навіть і не збігається з позицією дорослих. Він випробовує на міцність встановлені правила і робить свої висновки про їх справедливості. В цьому немає нічого поганого, потрібно просто прийняти позицію малюка і постаратися розділити її.

 

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here