-
Анонімні алкоголіки, 5 відгуків про реабілітаційних центрах
Я вирішив оприлюднити 5 відгуків анонімних алкоголіків, пов’язаних з реабілітаційними центрами. Вони покликані підтримати алкашів після дорогого лікування.
Сам я ніколи не був анонімним алкоголіком. Тьху, тьху, тьху.
Багато відгуки, які я зібрав на форумах, мені здалися замовними.
Відсортувавши найбільш привабливі, я поспішаю поділитися з Вами придатною інформацією.
При цьому, імена змінені, щоб алкоголіки не “втрачали” анонімності.
Павло Матвійович. 52 роки. З Уфи.
Я знаю, що мій відгук закрасят.
Тим не менш, пишу.
У реабілітаційному центрі-стаціонарі алкоголікам вселяють, що пора зав’язувати.
А якщо будеш пити, торпеда спрацює.
Коротше – на страх беруть. За пристойні гроші.
Як бухав, так і продовжую квасити.
Анонімний відгук Сергія Анатолійовича з міста Москви. Вік 44 роки.
Я попав у кльовий реабілітаційний центр, де пройшов курс оздоровлюючих процедур.
Лікувальна і дихальна гімнастика, мотивація до життєвих цінностей, грамотний психолог.
Познайомився з однодумцями, яким вдалося врятуватися від алкогольної залежності.
Ті, хто ганьбить реабілітаційні центри, просто потрапили у погані руки.
Антоніна, місто Санкт-Петербург. Вік 37 років.
Ніколи не спілкувалася на форумах, але тут вирішила залишити свій відгук, за умови, що він залишиться анонімним.
Мені насилу віриться, що колись я була алкоголіком.
Затягла трясовина, виробилася стійка залежність.
Мені вдалося кинути пити (щоправда, зі зривами), але подруга порадила пройти закріплює курс реабілітації в одному з Пітерських центрів.
Я дуже вдячна персоналу, який не мляво бурмоче, а грамотно вселяє заблукав згубність алкогольного пристрасті.
У реабілітаційному центрі люди об’єднані однією проблемою, яка вирішується спілкуванням, новими планами на життя і поверненням з нечестивого пияцтва.
Андрій з міста Москви. Вік 46 років.
Я анонімний алкоголік, адже саме так мене величали в реабілітаційному центрі столиці.
Велася робота “на переляк”, відношення “по грошах”.
За будь-який пчих – треба платити.
Демагогія молоденької дівчини, мнящей себе чудо-психологом, діяло мені на нерви.
Зрештою, я “зменшив оберти”, подякувавши самого себе за бажання кинути пити.
В даний час, я не насмілюся назвати себе алкоголіком, як це робили в чортової клініці.
Роман Дмитрович з міста Москви. Вік 48 років.
Анонімні алкоголіки, які проходять реабілітацію в розрекламованих центрах, найчастіше, самі собі допомагають.
Ті, які піддаються навіюванню, одужують швидше.
Позбутися від алкоголізму може лише сама людина або “страх” жорстокої ломки.
Саме це мене і вселяли.
Незважаючи на це, дружина наполягла на тому, щоб я не втік.
Ціни кусаються, але і турбота про пацієнтів на висоті.
Півроку вже я не п’ю. Взагалі.
Тільки що прозвучали відгуки анонімних алкоголіків, що стосуються реабілітаційних центрів Росії.
Особисто я довіряю більше останньому відкликання, не перестаючи повторювати “допоможи собі сам”.
Матеріал підготував я – Едвін Востряковский.