Що роблять люблячі мами, тата і бабусі:
1) Годують насильно або взагалі не годують. Це класика жанру. «Тебе не погодувати – будеш голодний ходити». І таким чином ми отримуємо 5-6 анорексиків в моїй практиці. Це люди, які в кризовій ситуації, а то і при найменшому стресі не можуть або не розуміють сигналів від організму. Їжа для них – це небезпека. У другій категорії – які «будеш жерти, що сготовлю» або «я вам не домогосподарка, щоб готувати», – ожиріння, тому що коли у людини з’являється вибір, він не може зупинитися і панікує, якщо холодильник не повний;
2) Покарання сном – небудь «будеш всю ніч стояти», або «іди спати, раз так себе ведеш». Результат – порушення сну, неможливість розслабитися вночі, кошмари, поганий сон;
3) Депривація – закрити в темній кімнаті, часом на кілька годин, іноді – в шафі. Попередньо добре б ще налякати – «таргани тебе там з’їдять». Як результат – клаустрофобія (або ще якісь фобії), тривога, неможливість залишатися одному в квартирі (або – парадоксом – неможливість вийти з неї), панічні атаки;
4) Загроза залишення: «Я тебе віддам міліціонеру», «Доктор тебе забере», «Здам в дитбудинок», «Залишу в магазині» – сотні варіантів. В результаті – страх перед допомагають професіями (аж до неможливості набрати 01 при пожежі), страх відносин, просто тупо боязнь людей;
5) Відмова у власності, «хто не працює, той не їсть» – «тут немає нічого твого», «поки не будеш заробляти гроші, твоя думка нічого не значить», «ось буде в тебе своя квартира – будеш жити, як хочеш». У більшості випадків – зацикленість на матеріальній безпеки, неможливість відчувати себе вдома, якщо житлоплоща не належить людині повністю, спроба продавлювати свої інтереси на підставі матеріального права з близькими, повторення сценарію;
6) Відмова в праві на думку, вибір, існування – «ти ніхто», «мені плювати, чого ти хочеш», «я знаю, що для тебе краще» – тут як результат або дуже сильний гнів, маргінальний спосіб життя, або згода, відмова від себе, життя в стилі «головне – подалі від начальства, поближче до кухні»;
7) Загроза руйнування улюблених речей і предметів. «Я у тебе відберу», «Я віддам це іншому», «Ти цього не заслуговуєш». Тут, як правило, народжується страх власності – людина не може жити в своїй квартирі, боїться прив’язуватися до речей, або – навпаки – вдаряється в колекціонування, не може викидати речі;
8) Ігнорування – оголошення бойкоту, небажання спілкуватися, поки дитина не визнає свою провину (це в тих випадках, коли батьки ніколи не вибачається – тобто в будь-якій ситуації повинен вибачитися дитина), відсутність інтересу до будь-яких подій в житті дитини;
9) Ненадання медичної допомоги – найчастіше дисфункціональний батько реагує на захворювання дитини «ти придуриваешься», «перестань жмуритися», «ти навмисне сутулишься» і так далі, не уточнюючи причину і не звертаючись до лікаря. Такий батько ніколи не бере лікарняний, забуває вчасно дати ліки або краще лікувати «народними засобами», а то і ременем. Ясна річ, що у такої дитини у дорослому житті жахливий імунітет і купа захворювань, плюс він зовсім не вміє піклуватися про своє здоров’я і вважає, що це неважливо;
10) Заборона на навчання: «ніякої художньої школи», «танцівниця – це не професія, вони всі повії», «жінка ніколи не стане хорошим інженером, іди в педагогічний», «ти занадто тупий, щоб поступати в інститут, спочатку отслужи в армії і зароби грошей, потім учись», «для дівчини головне – сім’я, тому ні в яку гімназію ти не підеш, обійдешся районної школою» і так далі. Деякі такі батьки, орієнтуючись на «американський» приклад, просто виганяють у 18 років дітей на вулицю без копійки, забувши, що «незаботливые» американці у 18 років виганяють дітей… коледж, допомагаючи оплатити освіту і житло. Діти таких батьків або отримують освіту, яке їм не подобаються, але дуже бояться піти кудись ще, щоб навчитися чогось іншого, або в тридцять років починають вчитися і не можу закінчити, тому що їм важливіше процес вибору і навчання, ніж результат (вічні першокурсники), або не отримують ніякої освіти й працюють на низькооплачуваній роботі.
Ну і як випливає з усього перерахованого вище, для того, щоб знівечити життя дитині бити і ґвалтувати його не обов’язково.
Адріана Имж
