Які причини втрати батьківського авторитету в очах дитя? Є найбільш поширені шляхи, які ведуть до цієї сумної ситуації.
Надмірна зайнятість
Коли мама і тато дуже зайняті, щоб приділяти час дитині, втрата авторитету батьків неминуча. Дорослі намагаються «загладити провину», купуючи маляті дорогі іграшки, влаштовуючи йому шикарні дні народження, не відмовляючи йому в його примхи, але це не все, що потрібно дитині. Спочатку дитина буде тягнутися до батьків, звертати на себе увагу, різними способами вимагати участі в його житті не тільки фізичного, матеріального, але і душевного. Потім поступово маленький чоловічок почне шукати собі заміну мами і тата. У тих потребах, які не заповнюють батьки, братиме участь інший авторитет.
Батьки не докладають зусиль, щоб тримати зв’язок з дитиною
Не тільки зайнятість на роботі заважає дорослим мати близькі душевні відносини з чадом. Для того, щоб зв’язок з дитиною з кожним днем міцніла, а не слабшала, важливо прагнути до цього, докладати зусилля, виправляти помилки, жертвувати якимись своїми інтересами. Лінь грає в цій ситуації не останню роль. Батько, який не звик працювати над побудовою відносин з дитиною, мало чого доб’ється від підростаючої дитини. З роками «достукатися» до дитини буде все складніше і складніше, його слух просто не буде привчений до голосу мами і тата, до їх настанов і повчань.
Сильна дисципліна, слабка душевний зв’язок
Мами і тата, які воліють використовувати авторитарні методи виховання, позбавляють себе душевної близькості з дитиною, а, отже, відкритості й розуміння у взаємовідносинах. Чадо може бути дуже слухняним, беззастережно виконувати всі вимоги батьків, але всередині нього буде зріти протест, який виллється назовні, як тільки виникне відповідний момент. Мами і тата, які виховують дітей виключно в строгості, не дають їм достатньо ніжності і прийняття, часто викликають в серцях дітей засудження і образу. Найстрашніше – що ця образа може жити в них до старості. Такі батьки не будуть слугувати прикладом для своїх дітей і не зможуть стати авторитетом для них.
Сильна душевна зв’язок, слабка дисципліна
Інша крайність, що заважає дітям приймати думку батьків і слідувати йому – недолік строгості. Психологи стверджують, що слабка дисципліна позначається на дитині точно так само, як і нестача уваги. Пояснити це дуже просто. Якщо дитя робить щось вимагає покарання, настанови і т. д., але батьки залишають це без уваги, дитина може розцінити це як байдужість у свою адресу. Зрештою, «добрі» і «ласкаві» мами і тата, усміхнені у відповідь на хуліганства дитя, потакающие всім примхам дитини, ризикують через деякий час зовсім втратити кермо правління в справі виховання.
Слабка душевний зв’язок, слабка дисципліна
Вседозволеністю можна назвати відсутність усіляких відносин і зв’язків між батьком і дитиною. Дитина – сам собі закон, його не цікавить нічого крім його власних примх. Плюс до повної відсутності дисципліни, відсутність проявів любові з боку дорослих, неможливість мати близьке спілкування з ними, ожорсточує серце дитя, занадто рано підштовхуючи його до «самостійного» життя без нагляду і контролю батьків.
Суперечливість у поведінці батьків
Авторитет батьків в очах дітей може помітно похитнутися, якщо діти помітять, що справи мами і тата розходяться зі словами. Поведінка дорослих буде вчити дітлахів сильніше їх наставлянь, адже, що б ми не говорили і як би не повчали дитини, він буде дивитися на наше життя і робити висновки. Діти в цьому відношенні дуже спостережливі і чітко помічають наші проколи.
Можна назвати ще багато причин втрати батьками авторитету у дітей. Всі ці проблеми зводяться в одну – порушення взаємин з дитиною. Як тільки дорослі виявляються не праві в очах дитини, дитя починає «отлепляться» від батьків, від їх думки, їх впливу.
З віком дитини це стає все помітніше й помітніше. У підлітковий період протистояння батьківської влади сягає свого апогею, а сварки з мамою і татом загострюються. Причин, чому криза припадає саме на цей період, досить багато, але найбільш яскраві з них дві. Перша – зростання і дозріле небажання дитини визнавати авторитет батьків тоді, коли чадо ще не самостійно та має коритися мамі і татові. Друга – наполегливе вимога дорослими підпорядкування від дитини.
У сім’ях, де не втрачено контакт з дитиною, де батьки спохвачуються виховувати дітей не з настанням перехідного віку, а з народження, вкладаючи у дитини час і сили безперервно, підлітковий період чада проходить найбільш гладко.
Наталія Ворожцова
