У сучасній вітчизняній рок-музиці знайдеться не так багато імен, які сміливо можна назвати культовими. Група «Сплін» – одна з них. Ось вже більше 20 років музиканти радують шанувальників своєю творчістю, яке з кожним роком стає тільки глибше і проникливішим.
А почалося все в 1994 році в Санкт-Петербурзі. Саме цей рік беззмінний лідер групи Олександр Васильєв вважає датою народження «Сплін». Кістяк майбутнього колективу склався ще в 1986 році, коли Васильєв разом з бас-гітаристом Олександром Морозовим організували студентську групу «Мітра». Перші записи майбутні рок-зірки робили в домашніх умовах, використовуючи для цього перерви між заняттями в інституті. Особливих успіхів «Мітра» не добилася, але саме цей юнацький проект став прообразом «Сплін». У 1992 році Васильєв, відслуживши два роки в армії, знову повертається до музики. Через рік до нього приєднується Олександр Морозов і клавішник Микола Ростовський. Щоб заробити грошей на випуск дебютного альбому, музиканти влаштовуються монтировщиками в театр і беруть участь в рекламі. Нарешті платівка «Пилова бувальщина» була записана. В її основу лягли пісні, які Васильєв написав, поки проходив службу. 27 травня 1994 року учасники групи зазначили вихід альбому в ресторані, де познайомилися з барабанщиком Миколою Лисовим, який згодом приєднався до основного складу. Ця дата вважається офіційною точкою відліку історії гурту «Сплін».
Свою назву колектив взяв рядки поета Саші Чорного, вірш якого був використаний для пісні «Під сурдинку»:
Як міллю роз’їдений я сплином…
Посипте мене нафталіном,
Складіть в скриню і поставте мене на горище,
Поки не настане весна.
Альбом «Пилова бувальщина» швидко став в Санкт-Петербурзі популярним. Кілька пісень з нього взяли в ефір місцеві радіостанції, а гурт стали запрошувати для виступів рок-клуби. Через рік «Сплін» записує демо-версію альбому «Колекціонер зброї». Вирішивши, що настав час підкорювати столицю, музиканти вирушають до Москви, захопивши з собою свої записи. В результаті група підписує контракт із звукозаписною студією «SNC», а кліп на пісню «Будь моєю тінню» потрапляє в ефір ОРТ. У 1996 році в світ виходить повноцінний альбом «Колекціонер зброї». Групу запрошують на фестивалі «Покоління» і «Наповни небо добротою». «Сплін» починає набувати всеросійську популярність. Успіх закріпив альбом «Ліхтар під оком», який включав такі хіти, як «Моя любов», «Давай, лама», «Бонні і Клайд».
Але справжній прорив стався в 1998 році. Підписавши контракт з новою студією «ОРТ Рекордз», «Сплін» випускає платівку «Гранатовий альбом», реклама якого проходить під слоганом «Остання легенда російського року». Пісні з альбому «Орбіт без цукру» та «Виходу немає» і зняті на них кліпи моментально набувають популярності, очоливши всі значимі хіт-паради. «Сплін» стає чи не найбільш затребуваною рок-гуртом в країні, збираючи багатотисячні зали і знаходячи з кожним концертом все нових і нових фанатів. Деякі музиканти не витримують щільного гастрольного графіка: у групі змінюється клавішник і барабанщик.
У 1999 році Олександр Васильєв і «Сплін», прагнучи відійти від колишнього звучання, записують матеріал для диска «Альтависта», сильно відрізняється від «Гранатового альбому». Група доводить своїм шанувальникам, що не збирається йти по шляху найменшого опору, випускаючи однотипні композиції на кшталт тих, що коли-то знайшли відгук у серцях слухачів. Нове зріле звучання допомогло колективу знайти свою нішу в рок-співтоваристві.
2001 рік ознаменувався відразу двома гучними роботами: вийшов сингл «Фелліні» в дуеті з групою «Бі-2» і черговий альбом, що отримав назву «25-й кадр». Пісні «Моє серце» і «Залишаємося зимувати» збирають безліч нагород, а композиція «Лінія життя» включена в офіційний саундтрек фільму «Брат 2».
У 2003 році група записує альбом «Нові люди», який критики назвали експериментальним з-за різноспрямованості треків, а через рік максі-сингл «Романс» з трьома варіантами пісні, яка підкорила шанувальників щирою поетичністю і мелодійністю.
Диск «Реверсивна хроніка подій», записаний у 2004 році, крім «Романсу» включав ще 14 треків, звучання яких варіювалася від ніжно-ліричного до жорстко-рокового. Через кілька місяців стало відомо, що в групі знову відбулися зміни складу.
Наступний альбом гурту «Сплін» побачив світ у 2007 році. «Роздвоєння особистості» – це одна з найцікавіших робіт музикантів, яку характеризує філософський і кілька похмурий контекст, що виражається не тільки в текстах, але і в звучанні. В альбом, крім інших треків, увійшла і композиція «Маяк», написана на вірші В. Маяковського «Лиличка! Замість листа».
У 2009 році «Сплін» випускає альбом «Сигнал з космосу», в який увійшла рекордна кількість треків. 18 композицій, робота над якими зайняла два роки, були записані протягом 10 днів. Сам Олександр Васильєв так прокоментував свої відчуття, пов’язані з новою платівкою: «В альбомі 18 пісень, всі вони присвячені одній і тій же темі — як би звалити з цієї планети».
2012 рік ознаменувався виходом одинадцятого по рахунку альбому групи. «Обман зору» був неоднозначно прийнятий критиками, але фанатам відразу припали до душі нові композиції. «Дивак», «Дочка самурая», «Летіла життя» – треки, які забезпечили альбому визнання публіки.
Свій 20-річний ювілей «Сплін» відзначив так, як і належить професійним музикантам – випуском нового альбому. «Резонанс» було вирішено розділити на дві частини, перша з яких побачила світ 1 березня, а друга – 24 вересня. Нову роботу Олександр Васильєв назвав позачасовий, оскільки пісні з «Резонансу» оповідають не про сучасної дійсності, а про те, що турбує людину в усі часи.
Сьогодні сміливо можна сказати, що «Сплін» – це унікальне явище у вітчизняній рок-музиці. Група не тільки не втрачає популярність, але і з кожним роком набирає обертів, весь час перебуваючи в пошуку нових форм та ідей. Лірика Олександра Васильєва була відзначена нагородою «Поезія року» (2004), що ще раз підтверджує ту особливу роль, яку група грає в російської культурної життя. Шанувальники завжди з нетерпінням чекають нові роботи музикантів, адже «Сплін» – це справжній символ нового російського року, чия музика сформувала вже не одне покоління.
