Людству здавна хотілося вилізти на небо, і сумна доля будівельників Вавилонської вежі нітрохи не охолоджує запал їх послідовників. З того моменту, коли зведення хмарочосів стало технічно можливим, різні країни і міста періодично змагаються, визначаючи, чия споруда вище всіх. Ось вже 5 років (з 2010 року) володарем рекорду є вежа “Бурдж-Халіфа” в Дубаї: 164-поверхова будівля заввишки 828 метрів – важкий зразок для відтворення.
Грандіозне будівництво
Амбітний план звести найвища споруда у світі з’явився в 2002 році, а в 2004 вже стартувала будівництво, подвигавшаяся досить швидко: за тиждень зводилися 1-2 поверхи, і передбачалося, що відкриття відбудеться 9 вересня 2009 року (мабуть, надихали творців три дев’ятки в даті), але людина припускає, а бог розташовує.
Проте будівельники не встигли в строк, і урочисту подію довелося перенести на 4 січня наступного року. Спочатку вежа “Бурдж-Халіфа” нехитро називалася просто «Дубайської», але в процесі відкриття прем’єр-міністр ОАЕ повідомив, що присвячує її президенту, шейх Халіфа ібн Заїд ан-Нахайяну, і нарік тим іменем, під яким її знають сьогодні.
У процесі зведення остаточна висота будівлі трималася в таємниці. Проект, розроблений американським архітектором Е. Смітом, дозволяв варіювати висоту шпиля, тому творці практично не ризикували: якщо б з’явився конкурент, вежа “Бурдж-Халіфа” просто «підросла» на кілька метрів.
Дороге задоволення
Обійшлася грандіозне будівництво в півтора мільярда американських доларів, але ця сума, судячи з усього, могла бути значно більшою, якби забудовники по-людськи оплачували працю та забезпечували безпеку робітників (привезених переважно з Південної Азії).
Західна преса періодично піднімала шум: у 2006 році британська «Гардіан» публікувала, що робітники заробляють до 3 фунтів в день (можна уявити, який жах це вселило англійцям), а ВПС повідомляло про жахливі умови, в яких доводилося жити людям, зайнятим на будівництві.
У Мережі можна знайти безліч статей про непривабливу правду, яку приховувала за своїм блискучим фасадом вежа “Бурдж-Халіфа”. Країна і місто, у яких відбувалося зведення, виглядають в них не надто привабливо.
З часів будівництва пірамід мало що змінилося…
Є дані про те, що робітники працювали по 12 годин на день і заробляли близько 200 доларів на місяць (для порівняння: середній дохід населення ОАЕ – більше 2000 $). Мало того, ці гроші ще й не виплачували вчасно, забирали паспорти і у відповідь на обурення тільки погрожували депортацією. Незважаючи на це, практично всі час будівництва робітники страйкували і навіть влаштовували бунти: у березні 2006 року збиток, нанесений бунтівниками, оцінювався в півмільйона фунтів стерлінгів.
За даними HRW (Human Rights Watch), недотримання техніки безпеки призвело до численних нещасних випадків, але офіційно підтверджений тільки один інцидент зі смертельним результатом, з яким пов’язана вежа “Бурдж-Халіфа”: країна і місто, які є батьківщиною гігантської споруди, тільки відмахувалися від звинувачень, не прагнучи приділяти цим прикрим подробицям уваги. Результат був понад усе, а мета виправдовувала засоби.
Солодкі плоди гірких праць
Треба сказати, що цивілізований світ, «страшно переживаючи» про етичну сторону специфічного дубайського бізнесу, продемонстрував своє справжнє ставлення до подій, проголосувавши, як кажуть, доларом. Вже через рік вежа “Бурдж-Халіфа” окупилася з лишком – навіть у процесі зведення будинку його площі вже купувалися за ціною від 40 тис. доларів за квадратний метр.
Вражаюче вкладення зробила фірма “Армані”: їй належать 37 поверхів, з першого по тридцять дев’ятий (виключаючи два технічних 17-ї та 18-ї). Тут розміщений готель, що носить назву відомого модного будинку (до дизайну номерів доклав руку сам майстер – Джорджо Армані), і офіси компанії.
На відкуп бізнесменам віддані також практично всі верхні поверхи, починаючи з 111-го, а трохи нижче розташовуються апартаменти, які можуть собі дозволити тільки мільйонери. Відомо, що один поверх повністю викупив індійський товстосум Шетті.
В кожну групу приміщень (квартири, офіси і готель) – окремий вхід. Забавно, що перший і останній поверхи з’єднує лише один ліфт, і той службовий. Так що якщо є намір дістатися до самого верху, доведеться робити пересадки. Охочих чимало: одна з двох оглядових майданчиків найвища в світі, і вид з неї відкривається чудовий. Завдяки цим фактом туристам припала до душі вежа “Бурдж-Халіфа”: місто Дубай, що розкинувся внизу, являє собою прекрасне видовище. На майданчику можна провести хоч цілий день, час не лімітовано. Зате потрапити на неї проблематично, і бувалі мандрівники радять потурбуватися про квитки заздалегідь.
Специфіка вежі
Ситуація з ліфтами обумовлена конфігурацією будівлі: нагадуючи за формою сталактит, воно поступово звужується догори і закінчується 180-метровим шпилем. При будівництві, зрозуміло, враховувався клімат місця, де знаходиться вежа “Бурдж-Халіфа”: тутешня спека дуже ускладнювала життя робочим. Для зведення споруди використовувався спеціальний бетон, здатний витримати нагрівання до 50 градусів. Мало того, при заливці в розчин необхідно було закладати подрібнений лід і працювати виключно в нічний час, інакше міцність готового виробу була б вельми далека від оптимальної.
Цікаве рішення було знайдено і у відношенні водопостачання. Збирати дощову воду і потім вживати її для різноманітних потреб – ідея не нова, використовується давно. Проблема полягала тільки в тому, що в країні, в якій знаходиться вежа “Бурдж-Халіфа”, опадів практично не буває. Зате (мабуть, вирішили проектувальники) тут буде величезна кількість конденсату: система охолодження повітря «вичавлює» воду з приміщень, а значить, її можна зібрати і таким чином заощадити найцінніший ресурс. Ідея була дуже вдало втілена в життя. Зараз за рахунок такої економії вдалося зібрати близько 40 млн літрів води в рік.
Кондиціонери не лише охолоджують, але ще і ароматизують повітря в приміщенні (запах розроблений спеціально). Але їм було б важко впоратися, якби спеціальні вікна не відбивали сонячні промені. За площею вони дорівнюють трьом футбольним полям, і миють їх постійно необхідно три місяці, щоб очистити все, а потім робота починається спочатку.
Блиск і злидні ОАЕ
Цікаві й показові умови, в яких з’явилася вежа “Бурдж-Халіфа”. Країна під назвою Об’єднані Арабські Емірати – одна з найбагатших у світі. Надзвичайні стану місцевих шейхів давно стали притчею во язицех, і вказане споруду можна вважати своєрідним символом могутності грошей.
Місто Дубай – столиця однойменного емірату (держави в державі) – найбільший в ОАЕ і, мабуть, найбільш динамічно розвивається. Він вже входить в трійку найбільших бізнес-центрів в регіоні (не в останню чергу завдяки розташованому в удобнейшем місці ультрасовременному морського порту) і не збирається зупинятися на досягнутому, прагнучи підкорювати все нові й нові висоти.
При всій своїй пишноті Дубай (де вежа “Бурдж-Халіфа” і підноситься) не є столицею країни, поступившись цю честь Абу-Дабі, головному місту однойменного емірату, самого великого і багатого. За деякими джерелами, він забезпечує близько 70 % ВВП держави в цілому.
Федеральна монархія
Треба сказати, що усвідомити устрій Об’єднаних Арабських Еміратів для європейця непросто, оскільки це якийсь абсолютно дикий гібрид демократії з абсолютною монархією, і рівноправності федеральних одиниць є великі питання. Так, головним органом влади в ОАЕ є Вища рада, яка складається з глав (читай: монархів) всіх семи еміратів. Але рішення його легітимні, тільки якщо присутні представники самих «крутих»: Абу-Дабі і Дубаї. З точки зору торжества демократії це дуже сумнівно. Але з точки зору здорового глузду – цілком закономірно: ці два емірату забезпечують більш трьох чвертей ВВП. Кому, як не їм, визначати вектори розвитку держави?
Стрімкий зліт
Зараз ОАЕ розвиваються дуже швидко. Пов’язують це із сприятливим податковим кліматом, наявністю зон вільної торгівлі та відсутністю бюрократії.
Зрозуміло, спочатку старт економіці дала нафтовидобуток, але якщо строго дотримуватися фактів, то держава, де знаходиться вежа “Бурдж-Халіфа”, приділяє належну увагу й іншим джерелам доходу. На сьогоднішній день майже 30 % ВВП становить сфера послуг, у тому числі туристичних, а нафта забезпечує менше десяти.
Емірати торгують, добувають, закуповують новітні технології і розвиваються стрімко і нещадно (особливо по відношенню до тих, хто своєю працею забезпечує цей розвиток). В ОАЕ проживають близько 5 млн осіб. Не дуже багато, але навіть це число не варто плутати з кількістю корінного населення – безпосередньо громадян, яких менше мільйона.
Справедливість, впала жертвою ефективності
Чи треба говорити, що всю чорну роботу в ОАЕ виконують вихідці з найбідніших країн? Саме вони пашуть, як негри на плантаціях, заробляють за місцевими мірками три копійки і навіть не мають можливості привезти сюди свої сім’ї: держава, де знаходиться вежа “Бурдж-Халіфа”, – країна для арабів.
Привілеї місцевих настільки великі, що з ОАЕ не їдуть, адже ніде в світі немає таких «тепличних» умов. Добробут корінних жителів досить високо, завдяки (в тому числі) специфічної політики держави. Для того, щоб відкрити підприємство в ОАЕ, потрібно обов’язково взяти в співвласники громадянина країни, і не просто для галочки, а з часткою не менше 50 %. Враховуючи високі темпи економічного розвитку, охочих чимало – і ось вже всі піддані відмінно влаштовані.
Не може бути сумнівів у тому, що для туристів ОАЕ – справжній рай, де створені всі умови для прекрасного, незабутнього відпочинку. Окремо слід зазначити, що Дубай (за численними відгуками) – самий вільний місто в ОАЕ, де дозволені багато вольності, за які в інших, більш традиційних еміратах можна запросто загриміти за ґрати. Шикарні готелі, пляжі, торгові центри, індустрія розваг – тут всі самого високого рівня. Так що маса вражень, чудовий сервіс і інші задоволення гарантовані.
