В легендах і переказах моряків часто зустрічаються згадки про русалок і таємничих сирен. Може бути, в їх словах є частка правди. Адже багато сучасники вважають, що прообразом їх послужили дивовижні тварини загону Сирени, в тому числі дюгоні, ламантини і морські корови.
Рід Морські корови
Друга їх назва – гидродамалисы. Рід включає в себе всього два види дуже великих ссавців, для яких характерний водний спосіб життя. Ареал проживання обмежувався північною частиною Тихого океану. Тварини воліли тихі та спокійні води, де були б забезпечені достатньою кількістю рослинної їжі, а треба було її багато.
Морська корова – це травоїдна тварина, основний раціон якого становили водорості. Власне, за подібний спосіб життя і мирний характер вони й отримали таку назву за аналогією зі своїми сухопутними тезками.
Рід включає два види: гидродамалис Куеста і Стеллерову корову. Причому перший, за припущеннями вчених, є історичним предком другого. Вперше гидродамалис Куеста був описаний в 1978 році на підставі знайдених в Каліфорнії (США) останків. Даний вид вимер приблизно 2 мільйони років тому. Точні причини не називаються, з можливих – похолодання і початок епохи льодовикового періоду, що спричинило зміну ареалу проживання, зменшення кормової бази і т. д. Однак, за припущеннями вчених, перед повним зникненням дана морська корова дала початок новому і більш пристосованому увазі.
Морська, або Стеллерова корова
По суті, перша назва є родовим, а друге – видовим. Також даний вид іноді називають капустянкою (вовчком), що пов’язано з типом живлення. Як вже було згадано, предками описуваних тварин є гидродамалис Куеста. Стеллерова корова вперше була виявлена й описана в процесі експедиції Ст. Беринга. На борту судна був єдиний фахівець з природничих освітою – Георг Стеллер. Власне, його ім’ям в подальшому і назвали це тварина. Одного разу, перебуваючи на березі після аварії корабля, він помітив у хвилях розгойдуються великі предмети, що мають довгасту форму і нагадують перевернуті догори дном човна. Але незабаром стало зрозуміло, що це тварини. Капустянка (морська корова) була описана Р. Стеллером досить докладно, він зробив це на прикладі великої самки, були оформлені замальовки, зафіксовані спостереження, що стосуються харчування і способу життя. Тому велика частина пізніх робіт грунтується саме на його дослідженнях. На фото представлений скелет морської корови.
Як виглядає морська корова?
Зовнішнє будова і вигляд капустянки характерні для всіх представників загону Сирени. Єдина істотна відмінність у тому, що вона сильно перевершувала сучасників за розмірами. Тіло у тварин було і товсте валькувате, а голова відносно його пропорцій – маленькою, зате рухомий. Пара кінцівок являла собою ласти, короткі і закругленої форми, що мають на кінці роговий наріст, часто порівнюваний з копитом. Закінчувалося тулуб широкої хвостовий лопаттю, яка має виїмку посередині і розташовується в горизонтальній площині.
Примітно те, якими покривами тіла володіло тварина. Морська корова, за висловом Р. Стеллера, мала шкіру, нагадує кору дуба, настільки вона була міцною, товстої і вся в складках. Пізніше дослідження збережених останків дозволили встановити, що за своїми показниками вона нагадувала сучасну гуму. Така якість явно носило захисний характер.
Щелепний апарат мав досить примітивне будова, їжу морська корова перетирала за допомогою двох рогових пластин (на верхній і нижній щелепі), зуби відсутні. Тварина мала значні розміри, що стало одним з головних чинників ведення активного промислу на нього. Максимальна зафіксована довжина тіла становить 7,88 метра. Варто зазначити, що у самки середніх розмірів (близько 7 м) окружність тіла в самому широкому місці становила близько 6 метрів. Відповідно, і маса тіла була величезною – кілька тонн (від 4 до 10). Це друге за величиною (після китів) морське тварина.
Поведінкові особливості
Тварини були малорухомі і неповороткі. Більшу частину життя вони проводили в процесі поглинання їжі. Плавали вони повільно, воліли мілководдя, з допомогою великих плавників спиралися на грунт. Вважається, що морські корови моногамні і жили сім’ями, які збиралися у великі стада. Раціон складався виключно з прибережних водоростей, а саме – морської капусти, звідки й назва.
Для тварин була характерна досить висока тривалість життя (до 90 років). Відомості про природніх ворогів відсутні. Р. Стеллер в своїх описах згадував про загибель тварин у зимовий період під льодом, а також під час сильного шторму від ударів об камені. Багато зоологи кажуть про те, що, маючи такий «поступливим» характером, капустянка могла б стати першим водним домашнім тваринам.
Морська корова: вимерла чи ні?
Тварина офіційно вважається вимерлим і занесено в Чорну книгу. Основна причина – це активне винищення стеллеровых корів людиною. До того часу, коли відкрили даний вид, він вже був нечисленні. Вчені припускають, що на той момент кількість капустянок становило близько 2-3 тисяч. При такому положенні справ був припустимо забій не більше 15-17 особин на рік. В реальності цю цифру перевищили практично в 10 разів. У результаті приблизно в 1768 році зникли з лиця землі останні представники даного виду. Завдання спростило і те, що стеллерова корова вела малорухливий спосіб життя, не вміла пірнати і зовсім не боялася наближення людей. Основна мета полювання на капусницю – це видобуток м’яса і жиру, які мали високі смакові якості, а шкури використовували при виготовленні човнів.
У ЗМІ та на телебаченні періодично піднімають тему про те, що іноді у віддалених куточках океану зустрічається морська корова. Вимерла або немає капустянка? Вчені на це питання однозначно дадуть ствердну відповідь. Чи варто вірити «очевидцям», це велике питання, адже фото та відео матеріалів чомусь ніхто так і не надав.
Споріднені види
Найбільш близьким родичем капустянки, що живуть нині в морських водах ссавців, на думку багатьох вчених, є дюгонь. Морська корова і він належать до одного сімейства. Дюгонь є єдиним представником в сучасний період. Він значно менший за розмірами, максимальна зафіксована довжина тіла – близько 5,8 метра, а вага – до 600 кг. Товщина його шкіри становить 2,5-3 див. Найбільша популяція дюгонів (близько 10 тисяч особин) зараз мешкає у Торресовом протоці і біля берегів Великого Бар’єрного рифу.
Володіючи схожим з капустянкою (вовчком) будовою і способом життя, це тварина теж стало об’єктом промислу. І тепер в Червону книгу під статусом вразливого виду занесений і дюгонь. Морська корова була, на жаль, з’їдена в прямому сенсі цього слова. Хочеться вірити, що хоча б один представник сімейства Дюгониевых буде все ж збережений.
