Кульова блискавка: як її бачать, звідки вона береться і що виявили в її сяйві

Розповіді про те, як під час грози в кімнату влітає вогняна куля, кружляє над підлогою й зникає в димоході або розривається з тріском, є в багатьох родинах. Колись подібні історії нерідко вважалися оптичними обманами, однак зібрані свідчення й поодинокі вимірювання показують: кульова блискавка — реальне й досить поширене явище, хоч і вкрай важке для фіксації приладами.

За результатами одного великого опитування, з нею стикалися приблизно четверо зі ста людей. Більшість спостерігали її на відстані всього кількох метрів, а половина — ближче ніж за три метри. Водночас понад половина очевидців не бачили моменту її появи, а сама куля не тьмяніла впродовж усього спостереження, що погано узгоджується з припущенням про звичайну «пляму від спалаху» в оці.

Довгий час основною перешкодою для наукових досліджень була випадковість і короткочасність явища. Лише 2012 року під час грози камери, налаштовані на зйомку звичайних розрядів, випадково зафіксували кульову блискавку з відстані близько кілометра: її сяйво тривало 1,64 секунди.

Як очевидці описують кульову блискавку

За спогадами людей, кульова блискавка майже ніколи не має двох однакових «портретів». Оцінки розмірів коливаються від приблизно одного сантиметра до метра, але найчастіше йдеться про кулю діаметром 20–50 сантиметрів.

За кольором описують переважно білі, жовті, помаранчеві, червоні або рожеві кулі — кожен із цих відтінків припадає приблизно на п’яту частину спостережень. Решта описів — це блакитні, зелені або змішані кольори. В рамках одного епізоду розмір і яскравість кулі, як правило, стабільні: близько дев’яти з десяти очевидців зазначають, що вона не змінювалася від появи до зникнення.

Світла зазвичай достатньо, щоб чітко бачити кулю навіть удень. Найчастіше вона виникає в теплі місяці під час грози або протягом години до чи після неї й нерідко з’являється незабаром після спалаху звичайної блискавки. Втім, описані й випадки появи в ясну погоду, а також узимку, зокрема під час грози з мокрим снігом.

Тривалість спостереження зазвичай становить від двох до п’яти секунд, іноді до десяти, і лише зрідка куля помітна довше хвилини. Близько чверті людей говорять про виразний запах — озону, як після грози, сірки, що горить, або оксидів азоту. Решта не відчуває жодного запаху. Іноді чути негучне шипіння або дзижчання.

Зникає кульова блискавка по-різному. В одних історіях вона наче повільно розчиняється в повітрі чи розпадається на фрагменти, в інших — раптово лускає з різким тріском. Попри звук, у більшості випадків помітних руйнувань після цього не залишається.

Чим кульову блискавку плутають

Доволі часто кульову блискавку сприймають за так звані вогні святого Ельма — блакитнувате або біло-блакитне сяйво розміром близько десяти сантиметрів, яке теж іноді супроводжується шипінням і трапляється під час грози.

Однак між цими явищами є суттєві відмінності. Вогні святого Ельма можуть світитися кілька хвилин і завжди ніби «сидять» на певному об’єкті — щоглі, дроті, опорі, куті даху. Натомість кульова блискавка рухається самостійно в повітрі, не будучи прив’язаною до поверхні.

Як куля опиняється в приміщенні

За свідченнями очевидців, у житло куля потрапляє здебільшого через відкриті вікна, кватирки, двері, може спуститися димарем або «просочитися» крізь вузькі щілини й москітні сітки. Приблизно в чверті описів фігурує саме проходження крізь дрібні отвори.

Роль металу та електропроводки не така однозначна. Приблизно 16% куль, за опитуваннями, виникають безпосередньо на металевих предметах, і приблизно стільки ж випадків, коли куля в польоті помітно тяжіє до металу. Іноді вона нібито виходить із розетки, радіоприймача або батареї опалення, а приблизно в 14% історій куля рухається вздовж телефонних чи силових дротів.

Час від часу зустрічаються розповіді, що куля пройшла крізь зачинене скло. Після окремих гроз у вікнах справді знаходили округлі отвори діаметром близько п’яти сантиметрів або розміром з монету. Там, де люди описують «проникнення» кулі без жодних слідів у склі, такі випадки часто пояснюють помилкою сприйняття — кулька могла з’явитися вже всередині приміщення.

Що виявили у світлі кульової блискавки

Щоб з’ясувати, із чого складається сяйна куля, її світло розкладають на спектр і дивляться, які хімічні елементи в ньому присутні. Під час згаданих спостережень 2012 року грозу знімали через прилади, що дають змогу аналізувати спектр, і виявилося, що у світінні кульової блискавки є лінії кремнію, заліза та кальцію — основних компонентів звичайного ґрунту.

Це підтвердило припущення, висунуте ще 2000 року: під час удару звичайної блискавки в землю частинки ґрунту випаровуються, а кремній з них може об’єднуватися в легку пухку хмарку, яка повільно згоряє в повітрі, поступово вивільняючи накопичену хімічну енергію й світячись.

Інша відома гіпотеза говорить про потужний сплеск мікрохвиль під час удару блискавки в землю. Таке випромінювання подібне до того, що використовують у побутових мікрохвильових печах. Скло для мікрохвиль практично прозоре: вони можуть пройти крізь вікно в зачинену кімнату або кабіну літака й уже всередині розігріти повітря, формуючи сяйну кулю.

Є й ідея, що частина очевидців бачить не реальний об’єкт у повітрі, а світлу пляму, що виникає безпосередньо в зоровій системі людини під дією магнітного поля потужного грозового розряду. Проте такі плями зазвичай помітні по краю поля зору, тоді як кульову блискавку часто описують як об’єкт прямо перед собою.

Чи вдається відтворити явище в лабораторії

У лабораторних умовах неодноразово намагалися відтворити кульову блискавку різними способами, але щоразу вдавалося отримати лише деякі її риси.

Наприклад, електрична дуга, спрямована на кремнієву пластину, давала невеликі сяйні кульки діаметром 1–4 сантиметри, які плавно рухалися в повітрі й існували до восьми секунд. Сфокусовані мікрохвилі, діючи на розпечений кремній, скло або базальт, утворювали вогняні кульки приблизно трьох сантиметрів завширшки, але ті не проходили крізь скло, а розплавляли його й згасали через соті частки секунди після припинення живлення.

Інший метод — високовольтний розряд над водною поверхнею — створював сяйні сфери діаметром 12–20 сантиметрів, проте їхнє життя тривало лише частки секунди. Навіть коли фактичний грозовий розряд спрямовували з хмари до землі за допомогою ракети з металевим дротом і змушували влучати в різні дослідні зразки, отримані сяйні кульки гасли швидше, ніж за десяту частку секунди.

Тобто наразі вдалося змоделювати окремі властивості кульової блискавки — форму, світіння, короткочасний політ, але не повністю повторити природне явище з усіма його особливостями, зокрема тривалістю та здатністю проникати в приміщення.

Що робити, якщо кульова блискавка опинилася в кімнаті

Зі свідчень відомо, що перебування поруч із кульовою блискавкою в закритому приміщенні майже завжди завершується без наслідків для людей та оточення. Водночас сама її поява однозначно вказує на дуже близький грозовий розряд.

Якщо куля раптом опинилася в кімнаті, варто уникати контакту з електроприладами та проводкою, не робити різких рухів, не кидатися до втечі й спокійно перечекати кілька секунд, поки вона не згасне або не вилетить назовні.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here