Деревні брикети все частіше з’являються поруч із дровами та пелетами, і багатьом власникам печей, камінів чи твердопаливних котлів цікаво, скільки тепла вони дають і як правильно ними топити. Кілограм брикетів зазвичай дає більше тепла, ніж кілограм добре висушених дров, а за енергетичною цінністю майже не поступається пелетам.
Брикети роблять із тієї ж тирси, стружки та деревних відходів, що й пелети, але пресують у великі «цеглинки» чи «поліна», які закладають у топку вручну, як дрова. Вони не призначені для автоматичної подачі, тому підходять саме для печей, камінів і котлів із ручним завантаженням, якщо це дозволено інструкцією.
Що таке деревний брикет і як він тримається без клею
Для виготовлення брикетів використовують тирсу, стружку та обрізки деревини. У брикетах вищого класу сировиною служить чиста деревина, а в простіших можуть бути ще гілки та кора.
Брикетом вважають будь-який пресований виріб, більший за пелети, приблизно від 2,5 см у перерізі. Форма буває різною: «цеглинки», «поліна», циліндри, шестигранники чи восьмигранники.
Клей у деревних брикетах зазвичай не використовують. Під час пресування під великим тиском тирса нагрівається, у деревині розм’якшується її природна клейка речовина, і при охолодженні вона скріплює частинки між собою.
Шестигранні та восьмигранні брикети з отвором усередині виготовляють на шнекових пресах. Обертовий гвинт продавлює тирсу крізь нагрітий до 250–300 °C канал, від вала залишається отвір, через який виходить пара. Зовні такий брикет трохи обпалюється, тому темніший, легше розгорається, а обвуглена кірка менше вбирає вологу.
Скільки тепла дають брикети порівняно з дровами та пелетами
Один кілограм абсолютно сухої деревини будь-якої породи дає приблизно однакову кількість тепла — близько 5 кВт·год. Вирішальне значення має вологість палива, адже частина енергії витрачається на випаровування води.
У добре висушених дровах зазвичай близько 20% вологи. Європейський стандарт для деревних брикетів обмежує вологість рівнем 12–15%, а в брикетах із тирси вона часто ще нижча — приблизно 4–8%.
За даними британських лісівників, кілограм деревини дає таку кількість тепла:
- при 10% вологи — близько 4,7 кВт·год;
- при 20% — приблизно 4,1 кВт·год;
- при 50% (свіжозрубана деревина) — лише близько 2,3 кВт·год.
Отже, брикет із вологістю близько 10% забезпечує приблизно на 15% більше тепла з кілограма, ніж сухі дрова, і приблизно вдвічі більше, ніж сирі. Пелети за енергетичною цінністю дуже близькі до брикетів — близько 4,8 кВт·год на кілограм.
Ще одна важлива особливість — щільність. За даними норвезького інституту SINTEF, деревні брикети приблизно вдвічі щільніші за березові поліна. У ту саму топку за об’ємом поміщається більше палива за вагою, а кубометр брикетів важить орієнтовно 600–700 кг проти 350–500 кг у кубометра складених дров. Тож для однакового запасу тепла потрібно менше місця в сараї.
Чи горять брикети довше за дрова
Попри більшу щільність, брикети не забезпечують значно довшого горіння однієї закладки. В інструкції до однієї з данських печей радять підкладати брикети приблизно так само часто, як дрова — орієнтовно раз на годину. При цьому за годину дозволяють закладати меншу вагу брикетів: до 2 кг проти 2,5 кг дров.
Перевага брикетів у тому, що з кожного кілограма виходить більше тепла, а не в тому, що одна порція горітиме всю ніч без підкладання.
Брикети з лушпиння та соломи: чим відрізняються
В Україні виготовляють брикети не лише з деревини, а й з лушпиння соняшнику та соломи. За кількістю тепла брикети з лушпиння майже не поступаються деревним — близько 18,6–18,9 МДж на кілограм, тобто понад 5 кВт·год. Солом’яні слабші — приблизно 15,5 МДж, що відповідає близько 4,3 кВт·год.
Головна відмінність — у кількості та властивостях золи. Від деревних брикетів залишається близько 0,5–1,5% золи від їхньої ваги. У брикетів із лушпиння цей показник становить приблизно 3–3,6%, а в солом’яних — близько 4–8%.
Крім того, зола лушпиння та соломи плавиться за нижчої температури, ніж деревна, і на колоснику утворює тверді шматки шлаку. Через це решітку в топці доводиться чистити частіше, а стандарти радять використовувати таке паливо в печах і котлах, спеціально розрахованих або налаштованих саме на нього.
Перш ніж купувати брикети з лушпиння чи соломи, варто перевірити в інструкції до печі або котла, чи допускається використання такого виду палива.
У які печі можна класти брикети
За європейським стандартом деревні брикети призначені для печей, камінів, кухонних плит, банних печей і твердопаливних котлів із ручним завантаженням. Однак більшість печей випробовують саме на дровах, тому важливо спочатку відкрити інструкцію до вашої моделі.
Якщо в документації прямо зазначено, що брикети дозволені, їх можна використовувати. Якщо ж піч пошкодиться через паління брикетами, виробник навряд чи визнає це гарантійним випадком, якщо такого палива не було в переліку допустимих.
У бункер пелетного котла брикети не засипають. Система подачі розрахована на розмір гранул, і великі шматки можуть забити бункер і шнек, який транспортує паливо до пальника.
Як топити брикетами, щоб не перегріти піч
Розпалюють піч так само, як і на дровах: спочатку папір, тріски, кілька невеликих полін, при цьому подачу повітря (піддувало чи регулятор на дверцятах) відкривають повністю.
Брикети кладуть уже на добре розжарене вугілля, що залишилося від дров, і не зменшують подачу повітря, доки вони не розгоряться. Далі тягу регулюють так само, як під час звичайного опалення дровами.
Кількість брикетів має бути меншою, ніж дров. Німецький виробник печей HASE радить зменшити об’єм закладки приблизно на 10–20% і розкладати паливо в один шар. Фахівці норвезького інституту SINTEF радять ще обережніший підхід — класти по одному брикету за раз (зазвичай він важить близько кілограма). За потреби великий брикет можна розламати.
Нову порцію додають, коли полум’я від попередньої закладки щойно згасло. У вогні брикет розбухає, розпадається, і газів виділяється одразу багато. Якщо покласти відразу кілька штук, полум’я може стати надто бурхливим, піч розжариться до червоного, а дрібні частинки проваляться в зольник і перекриють доступ повітря знизу.
Топку не варто набивати доверху — потрібно залишити запас місця, щоб розбухлий брикет не впирався в скло дверцят. Нормальний режим горіння виглядає як рівне полум’я по всій топці та червоне вугілля.
Якщо навіть після розігріву полум’я «б’є» до самого виходу в димохід, а корпус печі червоніє, це ознака надто великої закладки. Виробники не радять сильно перекривати подачу повітря, щоб брикети тліли всю ніч: паливо тоді не догоряє повністю, а гази, що накопичилися, можуть раптово спалахнути.
Як вибрати якісні брикети та де їх зберігати
На упаковці брикетів зазвичай вказують основні показники якості у вигляді літер із цифрами. Для деревних брикетів корисно орієнтуватися на такі позначення:
- M — вологість у відсотках. У хороших брикетів вона не перевищує 12–15%;
- A — вміст золи у відсотках. У найкращих зольність до 1–1,5%;
- Q — теплота згоряння в мегаджоулях на кілограм. Для якісних брикетів — не менше 17,3–17,5 МДж, що відповідає приблизно 4,8 кВт·год.
Окремо зазначають клас якості — A1, A2 або B. Його не слід плутати з літерою A біля показника золи. У класі A1 зольність не перевищує 1%, у класі B допускається до 3% і можливе використання кори. Приблизно стільки ж золи — близько 3% — мають брикети з лушпиння.
Позначка DINplus свідчить, що брикети перевірені на відповідність вищому класу та на міцність. Справжність цього знака можна перевірити у відкритому реєстрі на сайті сертифікаційного органу DIN CERTCO.
Менш щільні, слабше спресовані брикети м’якші й сильніше кришаться при ударах. Це варто враховувати під час вибору.
Брикети чутливі до вологи: вони вбирають її, розбухають і можуть розсипатися. У Чеському аграрному університеті в Празі протягом дев’яти місяців зберігали брикети з ялинової стружки в різних умовах. У щільно закритому поліетиленовому пакеті вони майже не змінилися, навіть у неопалюваному приміщенні. А в сітчастому мішку в тих самих умовах вологість зросла майже на третину, брикети стали приблизно на чверть довшими й ламалися утричі легше.
Тому найкраще зберігати брикети в непошкодженій заводській плівці та в сухому місці, розпаковуючи по одній упаковці за потреби.
Як порахувати, що вигідніше саме для вас
Ціни на дрова, брикети та пелети залежать від регіону й сезону, тому коректніше порівнювати їх за вартістю отриманого тепла.
Алгоритм розрахунку може бути таким:
- визначте ціну одного кілограма палива. Для брикетів поділіть вартість упаковки на її вагу, для дров — ціну кубометра складених сухих полін на їхню масу (зазвичай 350–500 кг на кубометр);
- поділіть ціну кілограма на кількість тепла, яке він дає. Для деревних брикетів і пелет можна брати близько 4,7–4,8 кВт·год на кілограм, для сухих дров — приблизно 4,1 кВт·год;
- отримаєте вартість однієї кіловат-години тепла для кожного виду палива.
Є й спрощений підхід: кубометр складених у поліницю сухих дров за тепловіддачею приблизно відповідає 300–440 кг брикетів. Якщо дрова привезли насипом, у такому кубометрі деревини менше — приблизно дві третини від об’єму щільно складеної поліниці.
Коли ви топите однією й тією самою піччю і дровами, і брикетами, такі розрахунки допомагають зрозуміти, яке паливо у ваших умовах обходиться дешевше.
