Одяг із секонд-хенду іноді зберігає чужий запах навіть після прання з ароматним порошком. Щоб позбутися стійкого «секонд»-аромату, важливо розуміти, звідки він береться, як поводиться різна тканина і чому звичайний цикл прання часто не дає бажаного результату.
Звідки береться характерний запах секонд-хенду
Парфумована віддушка в порошку лише маскує сторонні аромати, але не видаляє те, що вже в’їлося в волокна. Тому річ із сильним запахом спочатку замочують, а вже потім перуть.
Основних джерел запаху може бути кілька.
1. Сліди носіння попереднього власника. Піт і шкірний жир накопичуються в тканині, особливо в синтетиці, де з кожним разом їх стає більше. Найчастіше різкий запах тримається в зоні пахв.
2. Засоби від молі. Класичні кульки від молі роблять на основі нафталіну або подібних речовин. Вони повільно випаровуються в закритих шафах і коробках, а їхній аромат настільки стійкий, що відчувається навіть у залишковій кількості. Якщо одяг довго лежав поруч із такими кульками, він просочується цим «запахом бабусиного комода».
3. Вогкість і затхлість. Неприємний затхлий аромат з’являється, коли річ прибрали в ящик чи пакет ще трохи вологою. Волога не має куди подітися, тканина «задихається», і формується стійкий запах сирості.
Чому синтетика пахне сильніше за бавовну та вовну
В Альбертському університеті в Канаді перевіряли, як різні тканини утримують запах поту. Чоловіки два дні носили футболки, у які під пахвами вшили вставки з поліестеру, бавовни та вовни.
Результат був таким: найсильніше пахнув поліестер, слабше — бавовна, а найменше — вовна. Поліестер майже не вбирає воду, зате добре притягує жир зі шкіри. Пахучі компоненти поту міцно чіпляються за синтетичні волокна і не вимиваються до кінця, на відміну від бавовни.
У тому ж університеті дослідили й вплив прання. Після п’яти циклів прання запах у поліестері перестав слабшати, а після десятого залишався на тому ж рівні. Тому, якщо синтетична річ продовжує пахнути після кількох звичайних прань, ще один такий самий цикл навряд чи щось змінить. Краще спочатку замочити її одним зі спеціальних способів.
З бавовняними та вовняними речами зазвичай легше: вони не так уперто тримають запах.
Що перевірити перед замочуванням
Часто для замочування й прання беруть гарячу воду, але спершу варто подивитися на ярлик. Цифра на ньому показує максимальну температуру, яку річ витримує без пошкоджень. Ви можете прати в прохолоднішій воді, але не гарячішій за вказану.
Перед використанням соди чи оцту перевірте, чи не линяє тканина. Для цього змочіть внутрішній шов розчином, зачекайте кілька хвилин і промокніть білою ганчіркою. Якщо на ній залишився колір, цей спосіб краще не застосовувати.
Якщо одяг просочений запахом нафталіну, спочатку вивісьте його на балконі або на вулиці на кілька днів, доки аромат не стане ледь відчутним. Лише після цього переходьте до замочування та прання.
Як замочити річ, щоб прибрати запах
Для попереднього замочування можна обрати один із кількох варіантів. Важливо: соду й оцет не змішують в одному тазу. При контакті вони активно шиплять і нейтралізують дію одне одного.
- Сода. Річ замочують у гарячій воді з харчовою содою. Для стійкого запаху, наприклад від їжі, беруть приблизно склянку соди на 4 склянки води (близько літра) і залишають на орієнтовно 4 години.
- Оцет. Його розводять гарячою водою і занурюють туди одяг щонайменше на годину. Якщо запах дуже сильний, можна залишити на ніч. Після замочування річ ретельно прополіскують від оцту і лише потім кладуть у пральну машину.
- Кисневий плямовивідник. На упаковці зазвичай є позначка «Oxi» або «з активним киснем». Засіб розводять у теплій воді в тій кількості, яку вказано виробником, і залишають річ у розчині від 1 до 6 годин: що брудніший одяг, то довше замочування. Потім перуть із порошком і тим самим засобом.
- Порошок із ферментами. На етикетці таких засобів часто пишуть «біо» або «з ензимами». Вони краще, ніж звичайні порошки, справляються зі старим потом. Вода для замочування має бути прохолодною або теплою, але не гарячішою за 38–40 °C, інакше сліди поту лише закріпляться. Кількість порошку беруть за інструкцією на упаковці, замочують на 3–4 години або на ніч.
Тримати річ у тазу довше ніж добу не варто: тканина може «закиснути» і почати неприємно пахнути вже сама по собі.
Прання після замочування і правильне сушіння
Після замочування одяг перуть у найгарячішій воді, яку дозволяє ярлик. Порошок додають у тій кількості, що вказана виробником: і надлишок, і нестача погіршують результат і заважають повністю вивести запах.
До порошку можна додати приблизно пів склянки харчової соди. Барабан пральної машини не варто набивати до відмови — у переповненій машині речі гірше відпираються й полощуться. Корисно ввімкнути додаткове полоскання.
Сушити одяг краще на вулиці або там, де добре циркулює повітря. У шафу варто прибирати тільки повністю сухі речі, інакше затхлість може повернутися. Оцінювати, чи зник запах, потрібно вже після повного висихання. Якщо аромат усе ще відчутний, процедуру замочування й прання повторюють.
Як бути з хутром і вовною
Хутряні вироби — шуби, куртки — спочатку вивішують провітрюватися на балкон або на вулицю і з вивороту акуратно вибивають долонею. Робити це потрібно лише в суху погоду й у тіні: на сонці біле та світле хутро жовтіє, інші кольори вигорають, а шкіра з вивороту пересихає та грубіє.
Якщо після провітрювання запах не зник, хутро краще віддати в хімчистку.
Вовняні речі, які лише трохи пахнуть, наприклад тютюном чи їжею, можна просто добре провітрити. Светр чи інший трикотаж розкладають на годину на ліжку або рушнику, а пальто чи піджак вішають на плічках на свіжому повітрі.
Чи можна прати конкретну вовняну річ, чи її варто нести в хімчистку, підкаже ярлик. На деяких виробах прямо зазначено «тільки хімчистка». Таке чищення допомагає позбутися й запаху поту.
