Показник «40 годин на тиждень» у трудовому договорі не завжди збігається з тим, скільки люди насправді проводять на роботі. Дані Міжнародної організації праці показують: середня фактична тривалість робочого тижня у різних країнах відрізняється на десятки годин, а Україна на цьому тлі ближча до Польщі, ніж до Німеччини чи Нідерландів.
Як рахують середню тривалість робочого тижня
Міжнародна організація праці збирає інформацію, запитуючи людей, скільки годин вони відпрацювали за тиждень. Потім загальну кількість годин ділять на всіх зайнятих — і тих, хто працює повний день, і тих, хто має неповну ставку або працює сам на себе.
Через це середній показник по країні може суттєво відрізнятися від формальної норми, прописаної в законі чи трудовому договорі. У більшості європейських держав повний робочий тиждень становить близько 40 годин, але фактичні середні значення дуже різні.
Де працюють найдовше: Бутан, Судан, Емірати
За останніми доступними даними МОП, найбільше годин на тиждень відпрацьовують у Бутані — 54,4 години. У Судані це 50,7 години, в Об’єднаних Арабських Еміратах — 50,5.
Поруч у рейтингу — Лесото, Йорданія та Катар, де середній тиждень становить приблизно 48–49 годин. У Пакистані та Бангладеш працюють майже 47 годин, в Індії — близько 45,5.
Для порівняння, середній показник по світу у 2019 році становив 43,9 години на тиждень.
МОП пояснює це просто. У бідніших країнах оплата за годину праці нижча, тому, щоб забезпечити собі дохід, люди змушені працювати довше. Значна частина населення там зайнята у власному бізнесі — тримає крамниці, майстерні, невеликі сервісні заклади. Самозайняті частіше, ніж наймані працівники, проводять на роботі понад 48 годин на тиждень.
Ще одна причина високих показників у країнах Перської затоки — майже повна відсутність неповної зайнятості. В Еміратах і Саудівській Аравії на неповний день працює менше 5% усіх зайнятих, тож середній тиждень не «занижується» за рахунок часткових ставок.
Нідерланди та Північна Європа: короткий тиждень завдяки неповній зайнятості
Найкоротший середній робочий тиждень у Європі мають Нідерланди — 31 година. Далі йдуть Данія (33,2 години), Норвегія (33,4), Німеччина та Австрія (по 33,5 години.
При цьому формально голландець на повній ставці працює 39 годин на тиждень — майже як у більшості інших країн. Низький середній показник забезпечує дуже велика частка тих, хто працює неповний день.
У Нідерландах на неповній ставці зайнято 48,6% працівників — майже половина всіх, хто працює. Серед жінок таких 69%, серед чоловіків — 30%. Ця частка тримається стабільно: ще у 2013 році вона становила 47%.
МОП зазначає, що в заможних країнах неповний робочий день часто сприймають як спосіб поєднати роботу з родиною та особистим життям. У бідніших державах короткий тиждень зазвичай вимушений — люди працюють менше не тому, що так хочуть, а тому, що більше роботи просто немає.
Чому в Німеччині виходить 33,5 години, а не 40
Ситуація в Німеччині подібна до нідерландської. У середньому німецький працівник відпрацьовує 33,5 години на тиждень. Водночас стандартний тиждень на повній ставці становить 40 годин, а на неповній — близько 22.
Неповний день мають 29,4% зайнятих — майже кожен третій. Через це середній показник по країні помітно нижчий за формальну норму.
Якщо дивитися не на тиждень, а на рік, Німеччина опиняється внизу списку за тривалістю роботи. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), до якої входять переважно заможні країни, нарахувала в Німеччині 1332 робочі години на рік на одного працівника — це найменше серед усіх її членів.
Для порівняння: середній показник по ОЕСР — 1736 годин на рік, у США — 1800, у Мексиці — 2205. Водночас сама ОЕСР застерігає, що напряму порівнювати країни складно, адже методики збору даних відрізняються.
Чим багатша країна, тим менше працюють (але не завжди)
Наприкінці XIX століття в Західній Європі та США працювали понад 3000 годин на рік — це приблизно 60–70 годин на тиждень. Виходить, що від січня до липня тоді встигали відпрацювати стільки, скільки сьогодні зазвичай працюють за цілий рік.
Зі зростанням доходів тривалість роботи поступово скорочувалася. Чим більше людина встигає зробити за одну годину, тим вищий її заробіток і тим менше годин їй потрібно працювати.
У Німеччині дохід на одну особу з 1950 року зріс більш ніж у десять разів, а кількість робочих годин за цей час майже вдвічі зменшилася. У Камбоджі зараз працюють близько 2500 годин на рік, тоді як у Швейцарії — менше 1600.
Однак це правило діє не завжди. У США та Сінгапурі працюють помітно більше, ніж у деяких країнах із подібною продуктивністю праці. Південна Корея та Японія тривалий час залишалися серед держав із найдовшим робочим тижнем, хоча вже досягли високого рівня добробуту. Там тривалість роботи скорочували спеціальними законами.
Як скорочували робочий тиждень у Кореї та Японії
У Південній Кореї у 1970 році працювали в середньому 2919 годин на рік. Від 2004 року країна поступово переходила на 40-годинний п’ятиденний тиждень, щоб у людей залишалося більше часу на відпочинок.
У 2018 році законодавчо зменшили максимально допустиму тривалість тижня з 68 до 52 годин. Ідеться про 40 звичайних годин плюс до 12 надурочних. Зараз корейці працюють у середньому 1833 години на рік — це все ще більше, ніж середній показник по ОЕСР.
У Японії до 1980-х років офіси зазвичай працювали з понеділка по п’ятницю та ще пів суботи — загалом 45–48 годин на тиждень. Щоб зменшити звичку затримуватися на роботі, у 2018 році ухвалили закон, який обмежив надурочну працю.
Зазвичай понаднормова робота не має перевищувати 45 годин на місяць і 360 годин на рік. Тепер японці працюють у середньому 1598 годин на рік — менше, ніж у середньому по ОЕСР і менше, ніж у США.
Франція та Ісландія: експерименти з коротшим тижнем
У Франції з 2000 року законодавчо встановлено 35-годинний робочий тиждень замість попередніх 39. Ідея полягала в тому, щоб знизити безробіття, яке тоді сягало 12,5%, і розподілити наявну роботу між більшою кількістю людей.
Працювати довше дозволено, але після 35 годин починається надурочний час. За законом 2000 року перші вісім годин понад норму оплачували на 25% дорожче, наступні — на 50%. На практиці працівник на повній ставці у Франції й нині зазвичай проводить на роботі майже 40 годин на тиждень.
В Ісландії у 2015–2019 роках понад 2500 працівників мерії Рейк’явіка та державних установ взяли участь в експерименті зі скорочення робочого тижня. Багатьох перевели з 40 годин на 35–36 без зменшення зарплати.
Експеримент охопив офіси, дитячі садки, соціальні служби. Зазвичай це не означало додатковий вихідний: із тижня просто прибирали до трьох робочих годин.
У більшості підрозділів обсяг заяв, дзвінків і справ встигали опрацьовувати так само або навіть швидше. Для цього скорочували кількість нарад, відмовлялися від зайвих завдань, по-новому організовували зміни.
Після завершення експерименту, станом на 2021 рік, близько 86% ісландських працівників або вже перейшли на коротший тиждень, або отримали право на нього.
Яка норма робочого часу в Україні і скільки працюють фактично
В Україні Кодекс законів про працю обмежує тривалість робочого тижня 40 годинами. Колективний договір на підприємстві може передбачати коротший тиждень.
Основний режим — п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними. Якщо встановлено шестиденний режим, тривалість робочого дня не має перевищувати 7 годин, щоб загалом залишатися в межах тих самих 40 годин на тиждень.
За останніми даними МОП за 2020 рік, українці в середньому працювали 39 годин на тиждень на основній роботі. Такий самий показник фіксували й у 2015–2019 роках.
Це майже збігається з нинішнім рівнем у Польщі (38,9 години), але на 5–8 годин більше, ніж у Німеччині та Нідерландах, де середній робочий тиждень значно коротший завдяки поширеній неповній зайнятості.
