Текст, який варто перечитати всім, хто легко бере кредити, витрачає зарплату за кілька днів і вважає це приводом для гордості. У ньому багато гіркої і водночас дуже життєвої мудрості про гроші, споживання і відповідальність.
Дядько мого чоловіка любив повторювати з усмішкою: «Я людина! І свою зарплату витрачаю за три дні!». Я щоразу замислювалася, у чому тут, власне, причина для хизування. У тому, що грошей мало? У власній слабкості перед спокусами? Чи в ейфорії першого дня, коли гроші щойно з’явилися в кишені?
Ми досі живемо за якимись напівзабутими настановами: мовляв, «скупий не скаржся, що часи погані. Все, що маєш — витрачай. Життя одне». Але ці слова колись адресували не тим, хто ледве зводить кінці з кінцями, а правителям і багатіям, які сиділи на незліченних скарбах. І завершувалася ця думка зовсім інакше: «Скільки б золота ти не награбував, але в інший світ звідси не забереш, з собою, і жменьки».
У нашій реальності ж часто вважають: звичайній людині накопичувати гроші без сенсу. Все одно трапиться щось: то вкладення заморозять, то інфляція «з’їсть» усі заощадження. Я не можу зрозуміти, навіщо тоді стільки нарікань на знецінення грошей, якщо при цьому народ змітає з полиць крамниць усе підряд.
Колись один мислитель сказав: «Як багато на світі речей, які мені не потрібні». Легко так міркувати, коли навколо немає торгових центрів, яскравих вітрин, акцій та знижок. Спробуйте сьогодні пояснити цю просту істину поколінню, яке звикло до постійного шопінгу.
Витрачання грошей — справа добровільна, кожен сам вирішує, що робити зі своїми коштами. Але є й інший тип людей: їм вічно мало того, що мають, і вони постійно живуть у борг. Їм потрібні кредити, аби «жити красиво», навіть якщо це означає ходити з простроченими платежами.
Мені важко збагнути, звідки береться таке ставлення до грошей: чи цих людей у дитинстві зовсім не тішили подарунками, і тепер вони надолужують, чи, навпаки, балували настільки, що сформувалася звичка до гіперспоживання. У будь-якому разі наслідки такої поведінки можуть виявитися болючими.
Є фраза, яку я дуже люблю: «Зараз не час думати про те, чого у тебе немає. Подумай про те, як обійтися з тим, що є». У цих словах — проста, але сильна порада. Щастя і задоволення можна знаходити не лише в покупках: вони є у книгах, фільмах, музиці, прогулянках, розмовах з цікавими людьми.
Але люди невтомні у своїх бажаннях. Їм показали кредити як легкий шлях миттєво оновити реальність: зробити ремонт, пересісти в іномарку, купити модні гаджети. У самій можливості позичати гроші немає нічого категорично поганого — питання лише в тому, чи людина тверезо оцінює свої сили.
Набагато безпечніше для себе й близьких навчитися обережніше ставитися і до грошей, і до всього майна. Не гнатися за тим, що «у всіх є», а тверезо прикидати, що ти реально можеш собі дозволити без ризику опинитися у борговій ямі.
Мене вразив ще один жорсткий, але дуже промовистий вислів: «Спочатку попросиш у борг, потім попросиш милостиню». Це, звісно, не означає, що кожен, хто хоч раз зайшов до кредитного відділу банку, обов’язково опиниться на вулиці. Але в цих словах є важливе застереження: жити варто по можливостях, а не за рахунок майбутніх грошей, яких може й не бути.
Усвідомлення цього простого принципу іноді цінніше за будь-які знижки та акції. Воно допомагає не перетворювати кредити на пастку та зберегти гідність, навіть якщо суми на рахунку не вражають.
