Розташування цифр на калькуляторі та телефоні здається знайомим, але якщо придивитися, стає помітно, що вони відрізняються. На обох пристроях нуль розміщений внизу, однак решта цифр на калькуляторі йдуть знизу вгору, а на телефоні — згори вниз. Причини цього криються в історії розвитку техніки та дослідженнях зручності для людини.
Витоки калькуляторної клавіатури сягають часу появи механічних касових апаратів, ще до масового використання власне калькуляторів. На таких апаратах нуль розташовували внизу, а інші цифри — вище над ним.
Пояснення було практичним: під час розрахунків саме цифра 0 вводилася найчастіше. Тож її винесли в нижній ряд, щоб зробити клавішу максимально доступною і зручною для натискання. Решту чисел розмістили над нею у висхідному порядку.
Коли почали випускати механічні калькулятори, вони успадкували розкладку від касових апаратів: нуль унизу, вище — ряди цифр до 9. Пізніші електронні калькулятори не стали змінювати звичну для користувачів схему.
Тому на калькуляторі й досі використовують такий порядок: у нижньому ряду — 0, над ним — 1-2-3, далі — 4-5-6, а у верхньому — 7-8-9, розташовані зліва направо. Фактично, калькуляторна клавіатура виросла з касових апаратів.
З телефонами історія інша. До появи кнопкових апаратів і сенсорних екранів були дискові телефони, що поширилися на початку XX століття. Замість кнопок там використовувався круглий диск з отворами, пронумерованими від 1 до 9 і окремо 0.
Щоб набрати номер, потрібно було вставити палець у відповідний отвір і провернути диск до обмежувача. Так реалізовувався набір кожної цифри. Розкладка цифр на диску була сталиною частиною телефонної традиції багато десятиліть.
На початку 1960-х років інженери Bell Laboratories розробляли альтернативу дисковому телефону — апарати з кнопковим набором, які згодом стали відомі завдяки тональному набору. Перед ними постало ключове запитання: як саме розмістити цифри на новій клавіатурі.
Щоб не покладатися лише на інтуїцію, у Bell Labs організували спеціальне дослідження під назвою «Дослідження людського фактора в дизайні та використанні кнопкових телефонних наборів». Мета була проста — з’ясувати, який варіант клавіатури людям найпростіше опанувати й де вони найменше помиляються.
Під час експерименту піддослідним показували кілька різних варіантів розташування цифр і просили користуватися ними, а також обирати конфігурації, які здавалися найзручнішими. Випробовувалися різні макети, але дослідників цікавило, який дасть мінімальну кількість помилок під час набору.
У результаті з’ясувалося, що найкраще люди сприймають матрицю 3?3, де у верхньому ряду розташовані цифри 1, 2 та 3. Таке компонування виявилося найпростішим для запам’ятовування та забезпечувало нижчий рівень помилок у порівнянні з іншими варіантами.
Спираючись на ці висновки, інженери Bell обрали клавіатуру у вигляді сітки 3?3 із цифрами від 1 до 9, а нуль розмістили окремо внизу під ними. Саме ця схема і стала стандартом для телефонів з кнопковим набором, адже користувачі вважали її найзручнішою.
Згодом таке компонування перекочувало на сучасні мобільні телефони, а пізніше — на інтерфейси смартфонів. Тому сьогодні ми маємо дві різні цифрові клавіатури: калькуляторну, що походить від касових апаратів, і телефонну, яку сформувало дослідження зручності для користувача й експерименти Bell Labs.
