Ця коротка історія допомагає замислитися, чому ми часто відкладаємо радість «на потім», женучись за уявним успіхом, хоча багато з того, до чого прагнемо, вже присутнє в нашому житті.
Заможний бізнесмен, який ледве знаходив вільну хвилину між безліччю справ, якось прогулювався узбережжям моря. Раптом він помітив місцевого рибалку, що спокійно лежав біля свого човна, грівся на сонці й неквапливо курив люльку.
Здивований такою безтурботністю, бізнесмен запитав, чому той не в морі й не ловить рибу.
Рибалка спокійно пояснив, що на сьогодні вже зловив достатньо, тож може дозволити собі відпочити.
Багатій не вгамовувався: чому б не виловити більше? Адже тоді, за його логікою, можна було б заробити більше грошей, купити мотор до човна, запливати далі й повертатися з більшим уловом.
У його уяві виростала ціла схема: спершу мотор, потім нові міцні нейлонові сіті, далі — ще більший вилов, розширення справи, купівля другого човна, а згодом — цілої флотилії. Так рибалка, на думку бізнесмена, зміг би стати таким самим багатим, як і він.
Рибалка уважно вислухав цю грандіозну перспективу й поцікавився, що ж буде далі, коли всі ці плани здійсняться.
Бізнесмен із задоволенням змалював фінальну картину: тоді, мовляв, можна буде просто розслабитися на березі моря, ні про що не хвилюватися й по-справжньому насолоджуватися життям.
Усміхнувшись і випустивши в небо клуб диму, рибалка тихо запитав: а хіба не цим він уже займається зараз?
Притча нагадує: ілюзія успіху часто змушує нас без кінця відкладати спокій і задоволення, хоча відчуття наповненості може бути доступним уже в теперішній миті.
