Якщо з’являються такі симптоми, як біль у вусі, закладеність і виділення, це може бути ознакою інфекції. Симптоми можуть швидко прогресувати, особливо у дітей. Звернення до лікаря на ранній стадії, а не очікування, дозволяє запобігти стійким проблемам, таким як втрата слуху.
Запалення зовнішнього слухового проходу (отит externa)
Це інфекція зовнішнього слухового проходу, зазвичай бактеріальна або грибкова. Це особливо характерно для тих, хто влітку часто піддається впливу води.
Симптоми:
- Біль (посилюється при дотику).
- Свербіж.
- Надходження рідини з вуха.
- Відчуття заторів.
- Зниження слуху.
Середній отит (середній отит)
Це інфекція, що розвивається при скупченні рідини і запаленні в середньому вусі. Особливо часто зустрічається у дітей.
Симптоми:
- Сильний біль у вусі.
- Печіння.
- Втрата слуху.
- Надходження рідини з вуха.
- Неспокій, проблеми зі сном (особливо у дітей).
Грибок вуха (отомікоз)
Це захворювання, що розвивається в зовнішньому слуховому проході через грибкову інфекцію. Це пов’язано з надмірною вологістю і відсутністю гігієни.
Симптоми:
- Свербіж.
- Виділення (білого, сірого або чорного кольору).
- Неприємний запах.
- Відчуття тиску у вусі
- Легка втрата слуху.
Закупорка вушної сірки (імпакція вушної сірки)
Це закупорка, що виникає в результаті того, що вушна сірка не може вийти назовні або бути втиснута всередину.
Симптоми:
- Зниження слуху.
- Закладеність.
- Звон в ушах.
- Легке запаморочення.
- Чувство дискомфорта.
Вухо плавця (вухо плавця)
Це бактеріальна інфекція, що виникає в результаті тривалого перебування зовнішнього слухового проходу у вологому стані. Це поширена форма зовнішнього отиту.
Симптоми:
- Біль і болючість у вусі.
- Свербіж.
- Прозорі або жовтуваті виділення.
- Пухлина.
- Зниження слуху.
Перфорація барабанної перетинки
Це розрив барабанної перетинки в результаті травми, інфекції або різкої зміни тиску.
Симптоми:
- Раптова і гостра біль у вусі.
- Надходження крові або рідини з вуха.
- Втрата слуху.
- Дзвін.
- Запаморочення.
Шум у вухах (тіннитус)
Аудіолог чує звуки у вухах людини у вигляді гулу, дзвону або дзижчання без зовнішнього втручання.
Симптоми:
- Одиночний або двосторонній дзвін.
- Більш виражене сприйняття звуку в тиші.
- Проблеми із засинанням.
- Проблема концентрації.
- Неспокій.
Травма тиском (баротравма)
Це травма вуха, викликана раптовими перепадами тиску (наприклад, при пірнанні або польоті).
Симптоми:
- Відчуття повноти у вусі.
- Біль.
- Втрата слуху.
- Запаморочення.
Середній отит з випотом (серозний середній отит)
Це стан, викликаний скупченням неінфекційної рідини в середньому вусі. Часто це може стати хронічним.
Симптоми:
- Відчуття закладеності вуха.
- Легка втрата слуху.
- Відчуття тиску.
- Затримка мовлення у дітей (у довгостроковій перспективі).
Хронічний отит
Визначається, коли середній отит триває 3 місяці і більше. Згодом це може призвести до структурних порушень.
Симптоми:
- Постійні або повторювані виділення.
- Постійна втрата слуху.
- Проблеми з балансом.
- Пошкодження барабанної перетинки.
Вестибулярний неврит
Це запалення нерва (вестибулярного нерва), який контролює рівновагу у внутрішньому вусі. На відміну від лабіринтиту, слух не страждає.
Симптоми:
- Сильне запаморочення.
- Порушення рівноваги.
- Нудота і блювота.
- Аномалія рухів очей.
- Запаморочення, що посилюється при русі.
Кіста вуха (епідермоїдна кіста)
Це кісти, заповнені кератином, які утворюються всередині або за вухом і зазвичай нешкідливі, але можуть збільшуватися в розмірах.
Симптоми:
- Набряк за вухом або всередині нього.
- Безболісна маса.
- Рідкісні виділення або інфекція.
- Естетичний дискомфорт.
Екзема вуха
Це хронічне захворювання шкіри, що супроводжується сухістю, свербінням і лущенням шкіри вуха. Це пов’язано з алергією і подразненням.
Симптоми:
- Сильний свербіж.
- Почервоніння.
- Лущення або лущення шкіри.
- Час від часу виділення.
- Відчуття сухості.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
