Будь-яке твердження має цінність, якщо воно обґрунтоване. Не кожна людина здатна до ясного, аргументованого, логічно зв’язного, вичерпної розмови зі співрозмовником. Коли справа доходить до спору, якість діалогу часто не поліпшується. Причини такої проблеми криються в незнанні правил і прийомів ведення спору і у відсутності практики обговорення серйозних питань.
Зміст статті
- Чи є сенс сперечатися?
- Класифікація спорів
- Характеристики спорів
Чи є сенс сперечатися?
Затіваючи розмову, обговорення хвилюючої або гострої теми, варто спочатку добре подумати. Чи є сенс у такому ризикованому заході? Адже мирна і дружня бесіда може розвинути зовсім інші обороти, прийняти характер спору, словесного конфлікту. Тепла бесіда зможе перетекти в жарку дискусію. Інтелектуально і психічно загартована людина впоратися з нестандартною ситуацією. Але чоловік, який не звик до захисту своїх інтересів і переконань, буде змушений відступити, послабити позиції, тим самим зачепити і потішити своє чуже самолюбство. Якщо все ж ви вплуталися в суперечку, то, врахувавши його характер і градус, застосовуйте відповідні прийоми.
Класифікація спорів
Усі спори можна класифікувати за двома головними критеріями:
- прийоми, використовувані при веденні спору,
- цілі, які прагнуть досягти його учасники.
Бувають суперечки тільки з допустимими прийомами ведення обговорення і суперечки, в яких використовуються неприйнятні методи. До останніх відносяться: підміна початкової тези, використання неперевірених або помилкових аргументів і фактів, навмисне збивання з пантелику, затуманення ситуації, аргументація до публіки, авторитету, жалості, відхід від теми та ін.
Також спори поділяються на ті, в яких учасники розмови прагнуть до мети встановити істину, і ті, в яких головне – продемонструвати свою розумовий або ораторське перевагу.
Якщо розглянути в сукупності ці два підрозділи суперечливих процесів, то можна отримати чотири їх основні різновиди:
- дискусія,
- полеміка,
- еклектика,
- софістика.
Характеристики спорів
Дискусією називається такий спір, який орієнтований на встановлення істини у певному питанні і в якому використовуються тільки коректні і чесні способи ведення обговорення.
Дискусія сприяє вирішенню багатьох проблем, і до того ж це своєрідний метод отримання та аналізу знань. Якщо навіть повної згоди в ході мирного обговорення не вдається досягти, користь від таких спорів безсумнівна: прояснюється раніше затуманений питання, поліпшується взаєморозуміння, намічаються нові шляхи дослідження означеної проблеми.
Полеміка – суперечка, орієнтований головним чином на перемогу над опонентом. Прийоми в такому спорі теж використовуються тільки коректні.
В полеміці, хоча і методи обговорення спірного питання цілком коректні, тим не менш строгих рамок і меж допустимості їх використання ніхто не встановлює. Тому кожен учасник спору застосовує ті прийоми, які вважає вигідними і найбільш оптимальними для себе. Якщо образно порівнювати полеміку і дискусію, то підійдуть такі поняття: дискусія – це «військова гра», а полеміка – військові дії.
Еклектика – суперечка, де істина, правда є головною метою. Але прийоми вже тут застосовуються в тому числі і некоректні.
Еклектика по своїй суті – це поєднання різнорідних і, можливо, несумісних ідей, стилів, концепцій. Еклектичні спори можна зустріти навіть у науці. Галілео Галілей, приміром, відстоюючи свій час геліоцентричну систему устрою світу Миколи Коперника, переміг не тільки завдяки своєму геніальному розуму. Він писав не на застарівав, коли широко поширеному, латинською мовою, а на італійському, і спілкувався з людьми безпосередньо, використовуючи при цьому звичайні пропагандистські аргументи. До еклектичним спорів слід вдаватися лише в крайніх випадках.
Софістика (від грец. sophisma – хитрість) – самий нечесний спір, так як і мета в ньому переслідується не найблагородніша (здобути будь-якою ціною перемогу над опонентом) та кошти використовуються не найкращі.
Тут доречно пускати в хід всі методи, лише б здатися на голову розумнішими і сильнішими за суперника. Однак такий спір великої поваги не заслуговує, як і людина, відкрито його ведучий. Спори з ухилом в софістику були особливо популярні в більш ранні часи в Греції, де досконале володіння прийомами ораторського мистецтва вважалося одним з головних достоїнств вільного громадянина.
Джерела:
- “Логіка”, А. А. Івін, 2013
- “Логічний словник-довідник”, М.І. Кондаков, 1975 р.
