Науковий стиль в українській мові щодо жанрового різноманіття досить багатий і містить кілька різновидів. До одного з них належать реферати, конспекти, тези, анотації. Цей вид носить назву «науково-інформативний стиль», тобто завдяки зазначеним жанрами читач отримує необхідні короткі знання про те чи іншому предметі.
Що таке анотація?
Якщо відкрити першу сторінку будь-якої книги, відразу ж можна побачити коротку ознайомчу інформацію про неї. Це і є анотація. За великим рахунком, так називається коротка характеристика будь-якої роботи, будь то художній твір, дисертація або стаття. І від того, наскільки чітко вона буде викладена, залежить, чи зацікавить дане дослідження видавця або читача.
Слово «анотація» сходить до латинського annotatio – зауваження. Її ще можна назвати резюме («скорочений» – з французької). І в тому, і в іншому вихіднику міститься основна суть цього жанру.
Коли перед авторами стоїть завдання написати анотації до статей, їм неодмінно треба пам’ятати, що в декількох пропозиціях необхідно викласти основну думку майбутньої публікації. І зробити це треба дуже коротко і максимально переконливо. Офіційний рекомендований розмір подібного резюме зазвичай не перевищує 1000 символів.
Відео по темі
З чого складається анотація?
Цей жанр науково-інформативного стилю містить дві обов’язкові частини. У першій неодмінно характеризується першоджерело, визначається мета, яку ставив перед собою автор, його головна думка, масштаби дослідження. Описуються також методологія роботи і отримані результати.
Друга частина визначає аудиторію, на яку розрахована анотована стаття. В цьому випадку неодмінно треба визначити, наскільки доступна мова викладу.
У деяких випадках анотації до статей можуть містити додаткову інформацію. У них доречно розповісти про композиції, структуру першоджерела, а також ознайомити з використаними у ньому ілюстративним матеріалом. На закінчення не зайвим буде вказати, які нові думки і міркування висловлені автором у дослідженні, ознайомити з його висновками або рекомендаціями.
Які функції виконує підручник?
Спочатку книги або публікації, як правило, зазначаються дані про автора (авторів) статті. Після них йде власне анотація. У її функції входить подання розширеної назви роботи. Вона працює і як елемент бібліографічного запису, вихідних даних, а також оформлення матеріалів, що підлягають публікації.
Анотації до статей повинні: а) дати людині, яка бажає ознайомитися зі змістом дослідження, можливість визначити основний його сенс і зрозуміти, чи має дане першоджерело практичне значення для нього; б) полегшити пошук потрібної інформації і документів в наукових, а також бібліотечних і, зокрема, автоматизованих системах.
Резюмуючи все вищесказане, слід підкреслити, що стосовно читача основна функція анотації полягає в сприянні швидше оцінити написане в статті. А також вирішити, чи вартий її зміст більш пильного вивчення.
Види анотацій
Залежно від характеру даний жанр можна розділити на дві групи. До першої можна віднести довідкові анотації до статей. Їх метою є залучення уваги читача до особливостей даної роботи, до рівня пропонованої інформації. Що тут слід виділити? Необхідно:
- розкрити основний задум заголовка;
- дуже коротко викласти зміст;
- повідомити необхідні дані про автора;
- якщо є ілюстрації, про це згадати і охарактеризувати їх;
- визначити цільову аудиторію.
Більш складним видом анотації є рекомендаційна. Від довідкової вона відрізняється тим, що може містити елемент критики. За допомогою вагомих аргументів цей вид анотації здатний переконати читача ознайомитися з пропонованим виданням. Крім звичайних відомостей про автора, зауважень або коментарів щодо змісту роботи, рекомендаційна анотація до наукової статті наче виставляє оцінку дослідженню. При цьому порівнюючи її з іншими подібними роботами.
Анотація до статті: її особливості
Слід дотримуватися і окремих зауважень щодо оформлення.
- Так, анотація до статті з журналу повинна представляти собою компактний, структурований, інформативний і змістовний виклад основних думок.
- Стиль викладу повинен бути обраний лаконічно. Слід уникати складних словесних побудов.
- Виключається використання загальних слів.
- Не можна писати від першої особи.
- Не варто вживати вузькі технічні або наукові терміни, не зрозумілі для більшості читацької аудиторії.
Простіше кажучи, презентація публікації – це і є анотація до статті. Приклади її використання можна побачити в різних газетах, журналах і підручниках.
Правила написання анотацій до статей
- Коротка характеристика представленного першоджерела не повинна переказувати його зміст. Не можна переносити в анотацію пропозиції або фразу із статті.
- Цифри, таблиці, внутрітекстові виноски тут недоречні.
- Перед тим як писати анотацію до статті, варто знати, що матеріали, які в ній не згадуються, наводити не потрібно. Це зайва інформація.
- Якщо заголовок статті не розшифровує її тему, мету, предмет дослідження, треба це зробити в анотації.
- Підсумки роботи описуються точними і гранично інформативними фразами.
- Доречно згадати виявлені в процесі роботи закономірності та взаємозв’язки, підкресливши їх новизну.
- Мова анотації повинна відповідати науково-технічному стилю, бути простою, чіткою і лаконічною. Неконкретні формулювання, ввідні слова тут повинні бути виключені.
Анотація на статтю англійською будується за єдиним зразком з українською, звичайно, якщо публікується в нашій країні за російськими стандартами.
Правила написання анотацій до наукових статей
Одним з декількох важливих елементів в чіткій структурі дослідження стає створення короткої його характеристики. Анотація до наукової статті пишеться по завершенні роботи над нею після ретельного редагування майбутньої публікації.
Перед тим як писати анотацію до статті, потрібно ознайомитися зі стандартами оформлення подібної роботи.
- Вступне слово має відповідати назві теми дослідження.
- Повинна бути вказана мета роботи.
- Необхідно опис її практичної та наукової значущості.
- Можна описати методи/методологію проведеної роботи, особливо якщо вони відрізняються новим підходом і саме цим будуть цікаві.
- Потрібно підвести головні підсумки і висновки аннотируемого дослідження.
- Розповісти про значущість внесеного цією роботою вкладу у ту чи іншу галузь науки.
- Підкреслити практичну цінність підсумків дослідження.
Приклад анотації до наукової статті
Щоб наочніше уявити, як саме слід писати коротку характеристику того чи іншого першоджерела, пошлемося на вже готовий зразок, так як про те, як пишеться анотація до статті, приклади говорять самі за себе.
Пропонуємо розглянути малу частину резюме Ж. Р. Капітонова до статті «Співочий канон і його перетворення у творчості композиторів нового напряму кінця XIX – початку XX століття»: «У статті ставиться завдання розглянути ефект збереження і перетворення художнього канону. В результаті аналізу автор вперше доводить, що існують тексти з стійким канонізованим типом структури».
