Виховання дитини в Індії
В цій екзотичній країні до дітей існує особливий підхід: його не можна порівняти з європейськи або китайським стилем виховання. Тут на перший план виходить не гартування характеру і не прагнення стати першим серед кращих. Дітям прищеплюють зовсім інші цінності, відмінні від звичних нам.
Традиційна багатодітність
В індійських сім’ях зазвичай багато дітей. Багато – це не троє, а, скажімо, шестеро-семеро. І бути матір’ю в Індії вважається дуже престижно і почесно. На форумах і в блогах туристки пишуть, що якщо їм зустрічалася жінка, у якої одна дитина, яка з тих чи інших причин більше не може мати дітей, вони були вражені глибиною її горя. Виховувати одну дитину в Індії майже порівнянно з неможливістю завагітніти для європейки.
Сімейні труднощі
У той же час індійським жінками доводиться ой як непросто. Зазвичай вони сидять вдома – ну звісно, з такою кількістю дітей на роботу не вийдеш! На їхні тендітні плечі лягає виховання цієї веселої компанії, а також вся робота по дому. Індія – не найбагатша країна, а рівень життя більшості її громадян далекий від високого, грошей на няньок у середньостатистичної сім’ї немає. Не така вже рідкість для цієї країни жіночі самогубства. Не кожна здатна витримати такий темп і таке навантаження.
Оскільки мама не працює, а дітей треба годувати, добувачем виступає батько сімейства. Найчастіше чоловіки працюють на кількох роботах, часу і сил приділити увагу малюкам у них не залишається. Багато індійські жінки найчастіше нарікають на брак спілкування з батьками в дитинстві. От і ростуть ці троє-п’ятеро-семеро (а часом і одинадцять) дітей фактично без пап. А враховуючи кількість справ і число турбот у мам, спілкування і з ними чадам явно не вистачає.
У забезпечених сім’ях, звичайно, все відбувається інакше. Мама спокійно сидить вдома, керує загоном нянь, домробітниць і кухарок і ростить дітей в своє задоволення. Ці малюки не обділені увагою матері, а от скільки часу присвячує дітям тато – все ще залишається великим питанням, оскільки батьки з ранку і до ночі пропадають на роботі.
Особливості педагогіки
Навчання в школах відбувається теж не так, як в європейських навчальних закладах. Дітям не тільки дають знання за звичним предметам, але і займаються розвитком особистості кожного учня. Наприклад, перше, що намагаються прищепити школяреві, – це доброта. Причому в широкому сенсі цього слова: не образи ближнього, не вдар собаку, не зривай квіти…
Друге – це вміння розмірковувати й розвивати свою духовність вже з дитинства мати уявлення про такі речі, як смерть і ідеал. Причому ці уявлення не нав’язуються педагогами, а формуються в голові у дитини самі по собі. Адже часто уроки проходять у формі дискусій про подібних речах і явищах, де кожен може висловити свою точку зору і, вислухавши інших, можливо, дещо змінити свою думку.
Втім, заняття в індійських школах проходять не тільки у філософському ключі. В учнів є і звичайні уроки з звичайними тестами і контрольними. В кінці року їм видають табелі (правда, тут дещо інша система оцінювання, але суть від цього не змінюється). Цікаво, що бурхливі оплески класу зривають не відмінники, а тим, кому вдалося підтягнути оцінки порівняно з минулим роком. Це означає, що такі учні змогли побороти себе, стати краще, ніж вони були раніше, а не ніж хтось інший.
Крім того, у індійських дітей є уроки медитації, йоги і пам’яті. Їм прищеплюють терпимість і терпіння.
Цікаво і ставлення вчителів до школярів. Я б сказала, що в Індії воно більш неформальне. Педагог може обійняти дитину, погладити його по голові, сказати щось ласкаве. При цьому ні в якому разі не показуючи, що у нього є свої улюбленці. Те, що на Заході прирівнюють до сексуального домагательству, в Індії сприймається як прояв отечекой любові і турботи.
