Інжир легко розмножити безплатно, якщо у вас або сусідів уже росте плодоносний кущ. Достатньо правильно зрізати гілку, укоренити її взимку в домі й за рік отримати молоде дерево, яке згодом дасть такі самі плоди, як материнська рослина.
Коли зрізати живці інжиру
Живцювання інжиру проводять у період спокою — від моменту, коли опало листя, і до весняного пробудження бруньок.
У морози нижче ?5 °C гілки не зрізають. Можна чекати до кінця зими, але навесні живці беруть лише з пагонів, що не підмерзли.
У більшості регіонів інжир зимує під укриттям, тому навесні знайти здорову гілку буває складно. Надійніше нарізати живці восени, поки пагони цілі, і вкорінювати їх удома.
Як вибрати гілку для живця
Живці беруть тільки з куща, який уже плодоносить у вашому саду чи в сусідів. Це важливо, бо є сорти, що потребують для запилення спеціальної дрібної оси. У наших умовах її немає, і такі сорти скидають зав’язь недозрілою.
Якщо на кущі інжир нормально достигає, значить, він обходиться без оси, і живець від нього так само даватиме повноцінні плоди.
Для живцювання обирають гілку, що виросла за поточний рік і за літо встигла стати коричневою та твердою, підійде й дворічний пагін. М’які зелені верхівки вкорінюються гірше.
Оптимальні розміри: товщина живця приблизно 1,5–2 см (приблизно з палець), довжина 15–25 см. З однієї довгої гілки можна нарізати кілька живців.
Працюють у рукавичках, оскільки молочний сік зі зрізу подразнює шкіру. Використовують гострий секатор.
Верхній зріз роблять косим, одразу над брунькою — так вода стікає, і легко визначити, де верх. Нижній зріз — прямий, одразу під брунькою.
Живий пагін видно по свіжому зрізу: на ньому виступають білі краплі молочка. Якщо зріз сухий, така гілка для живця не підходить.
Живці швидко втрачають вологу, їм шкодять навіть кілька хвилин на сонці чи в сухому вітрі. Одразу після нарізання їх загортають у вологу тканину. Якщо все ж підсохли, їх можна «оживити», потримавши деякий час у воді.
Укорінення живця інжиру в горщику
Перед висаджуванням живці можна попередньо підготувати. Для цього їх загортають у вологий паперовий рушник, кладуть у пакет і тримають 10–14 днів у теплому місці, наприклад на холодильнику.
За цей час на нижньому зрізі утворюється світлий наплив, з якого потім легше відростає коріння. Цей етап не обов’язковий: живці можна саджати й одразу.
Для посадки беруть легкий ґрунт для розсади чи живців. Щоб зробити його більш пухким, його змішують із перлітом — це білі легкі гранули, які продаються в садових магазинах. Субстрат має бути вологим, але не мокрим.
Живець заглиблюють у ґрунт більше ніж наполовину, залишаючи назовні одну-дві бруньки. Так він менше пересихає. Нижній зріз можна вмочити в порошковий стимулятор коренеутворення.
Зручно використовувати прозорий стаканчик: крізь стінки видно, коли з’являється коріння.
Живцям потрібне вологе повітря. Горщик накривають обрізаною пластиковою пляшкою або прозорим контейнером і ставлять у тепле, світле місце в домі. «Ковпак» тримають до розпускання листя.
Поливають так, щоб ґрунт залишався вологим, але вода не застоювалася в піддоні.
У теплі коріння з’являється приблизно через 3–6 тижнів. Якщо живці стоять у прохолоді, укорінення може розтягнутися на кілька місяців.
Зазвичай вкорінюється приблизно три живці з чотирьох, тому саджають із невеликим запасом.
Чи можна укорінити інжир у воді
Інжир добре дає коріння й у воді. Живці довжиною 15–20 см ставлять у банку або вазу з водою.
Коли на нижній частині з’явиться коріння, живці пересаджують у невеликі горщики з ґрунтом і далі доглядають так само, як ті, що відразу були посаджені в землю.
Як укоренити гілку, не зрізаючи її з куща
Якщо інжир уже росте у вашому саду, можна отримати нову рослину, не відрізаючи гілку відразу. Поки немає власного коріння, вона живиться від материнського куща й не пересихає.
Навесні або восени обирають низьку гнучку гілку й пригинають її до землі. У місці, яке буде в ґрунті, кору злегка подряпують.
Цю ділянку присипають шаром землі 5–7 см і закріплюють дротяною шпилькою чи рогаткою. Верхівку залишають над поверхнею й спрямовують угору.
Ґрунт над прикопаною гілкою (такий відсадок) підтримують у вологому стані. Коріння утворюється на засипаній частині, біля бруньок.
Відсадок, закладений восени, відрізають від куща навесні. Якщо його зробили навесні, відокремлюють восени, коли вже сформувалося власне коріння. Розріз роблять ближче до нової рослини й пересаджують її.
Ще простіший варіант — пагони, що самі з’являються із землі поруч із кущем. Вони часто вже мають коріння. Навесні їх відділяють лопатою й пересаджують як окремі рослини.
Що робити із саджанцем після укорінення
Коли коріння повністю оплете стаканчик, саджанець пересаджують у більший горщик.
На вулицю його виносять після завершення весняних заморозків, поступово привчаючи до сонця: спочатку тримають у тіні, потім потроху переносять у більш освітлені місця.
Перший рік молодий інжир росте в горщику. Першу зиму його тримають у прохолодному приміщенні — на неопалюваній веранді, у сараї чи підвалі.
На постійне місце в саду інжир висаджують однорічним, наступної весни, коли мине загроза морозів.
Можна й надалі вирощувати інжир у кадці. Такі рослини теж плодоносять, а на зиму їх переносять у неопалюване приміщення, підвал чи гараж. Перші плоди, як у кадці, так і в саду, часто з’являються через 3–4 роки.
Як молодий інжир переносить зиму
Коли саджанець уже висаджений у сад, перші зими його обов’язково вкривають, оскільки молоді рослини гірше переносять мороз, ніж дорослі.
Дорослий кущ здатен короткочасно витримати температуру ?12…?16 °C. При сильніших морозах підмерзають гілки, а за ?20 °C і нижче може вимерзнути вся надземна частина. Водночас кущ зазвичай легко відростає від кореня.
У центральних областях інжир вирощують лише з укриттям на зиму, на півдні йому часто достатньо невеликого захисту.
Багато сортів формують урожай на пагонах поточного року. Тому навіть кущ, що обмерз до рівня землі, здатен відрости й наприкінці літа дати плоди.
Підготовку до зими починають ще влітку. Наприкінці сезону інжир не підживлюють і не поливають надто рясно, щоб пізні молоді пагони встигли визріти. Невизрілі гілочки гинуть уже за невеликих мінусових температур.
Молодий інжир вкривають пізно восени. Основу куща підгортають землею або засипають товстим шаром сухого листя чи соломи. Гнучкі гілки поступово пригинають до землі, фіксують і також укривають.
Є й інший спосіб: навколо куща ставлять «клітку» з сітки й заповнюють її сіном, скошеною травою чи сухим листям.
Добре, якщо інжир росте біля південної стіни будинку або в іншому місці, захищеному від вітру. Якщо осінь суха, перед настанням морозів кущ добре поливають.
Навесні укриття знімають поступово, коли мине загроза поворотних заморозків.
Чому інжир не варто вирощувати з насіння
У інжиру є квітки, але вони приховані всередині плоду. Сам плід — це ніби мішечок, вистелений зсередини дрібними квітками, а зовні видно лише невеликий отвір.
У більшості садових сортів ці квітки формують плоди без запилення. Насінини в такому інжирі порожні й не проростають.
Сходить лише насіння плодів, які запилила оса. Іноді воно проростає навіть із сушеного інжиру, привезеного з країн, де ця оса живе.
Однак із такого насіння виростає непередбачуване дерево. Серед сіянців мало справді вдалих рослин, а в частини плоди взагалі неїстівні.
Саме тому інжир розмножують гілками: живець дає рослину, повністю подібну до материнського куща за властивостями й плодоношенням.
