Олександра, Вікторія, Ольга, Владислава, Діана й Маргарита часто називають «сильними» жіночими іменами. Частково це пов’язують із характером, який традиційно приписують їхнім носійкам, але в трьох із них сама ідея сили закладена в значенні. Вікторія означає «перемога», Олександра — «захисниця», а у Владислави поєднані «влада» і «слава». Інші три — Ольга, Діана й Маргарита — мають інші значення, зате за ними стоять свята княгиня, римська богиня та королева. Історія кожного з цих імен здатна здивувати навіть тих, хто носить його все життя.
Олександра: жіноча форма старша за чоловічу
Ім’я Олександра має грецьке походження. Воно утворене зі слів зі значенням «захищати» і «людина», тому його тлумачать як «захисниця людей».
Зазвичай вважають, що це жіночий варіант чоловічого імені Олександр. Однак найдавніший відомий запис цього імені, який знайшли дослідники, зроблений саме в жіночій формі. Слово «Олександра» видряпане на глиняній табличці мікенських греків другого тисячоліття до нашої ери — задовго до часів Олександра Македонського.
У той період Олександрою називали й богиню Геру — це було одним з її прізвиськ. Тож ім’я має не лише «земну», а й міфологічну історію.
Домашніх форм у нього стільки, що в одній родині можуть жити наче «різні» Олександри. Олеся, Леся, Саша, Сашуня, Шура, Сандра — усе це варіанти одного й того самого імені. Часто буває, що в документах записано «Олександра», а в побуті дівчину все життя називають Олесею чи Лесею.
У книжках про імена характер Олександри описують як прямолінійний: вона говорить відкрито, «не добираючи слів», не терпить обману й очікує такої самої чесності від інших. Вважається, що за працьовитість і відповідальність їй нерідко довіряють керівні обов’язки.
За новим церковним календарем іменини Олександри відзначають 23 квітня — у день мучениці цариці Олександри. Є й інші дати вшанування, зокрема 18 травня та 6 листопада.
Вікторія: «перемога» і полуниця на городі
Латинське слово victoria перекладається як «перемога». Так римляни називали богиню перемоги, яку греки знали під ім’ям Ніка. Відомий спортивний бренд Nike отримав назву саме від Ніки, тож по суті Вікторія і Nike — це одне ім’я у двох мовах.
Цим ім’ям назвали й ягоду. У XIX столітті на городах з’явився один із перших великоплідних сортів садової суниці — тієї самої, яку ми звикли називати полуницею. Сорт отримав назву «Вікторія» на честь британської королеви Вікторії. Він добре переносив морози, чудово прижився, і з часом його назва перейшла на саму ягоду. Хоча саме цей сорт нині майже не вирощують, на багатьох городах полуницю й досі звуть «вікторією».
У побуті Вікторію частіше називають Вікою, Вікусею або Вітою. При цьому Віта може бути як скороченням від Вікторії, так і від Віталії, тож інколи варто уточнити повну форму імені.
У характеристиках імені Вікторія постає м’якшою, ніж можна було б очікувати від «перемоги». Її описують як добру, сердечну, відкриту в спілкуванні людину, яка готова поділитися останнім заради друзів. Важливі рішення вона зазвичай довго обмірковує й любить радитися.
Іменини Вікторії припадають на 17 листопада — у день мучениці Вікторії з іспанської Кордови.
Ольга: скандинавське «свята» і княгиня, яку знає кожен
Ім’я Ольга прийшло зі Скандинавії. Давньоскандинавське Helga означає «свята», а чоловіча форма Helgi у нас перетворилася на Олега. Обидва імені принесли варяги, і з часом вони стали такими ж «своїми», як, наприклад, Ігор чи Гліб.
Найвідоміша носійка цього імені — київська княгиня Ольга, яка правила у X столітті. Під час хрещення вона отримала ім’я Олена, і зазвичай святих у церковних календарях записують саме за хрещеним ім’ям. Але перших українських святих занесли до календаря за їхніми давніми, дохристиянськими іменами. Тому в церковному переліку ми бачимо саме Ольгу, а не Олену.
Серед пестливих форм від Ольги словники подають не лише Олю й Олечку, а й Люсю, Льолю, Лесю. Тож Леся може виявитися як Олександрою, так і Ольгою.
У описах характеру Ольгу змальовують як уперту й вразливу з дитинства, людину «собі на умі», яка не відступається від свого. Вважається, що вона честолюбна, не хоче поступатися іншим, водночас за натурою домосідка й любить приймати гостей.
Іменини Ольги відзначають 11 липня — у день княгині Ольги. Раніше, коли церковний календар був за старим стилем, це свято припадало на 24 липня.
Владислава: слов’янська «володарка слави»
Серед цих шести імен Владислава — єдине суто слов’янське. Воно утворене з двох коренів: «володіти» і «слава», тож його значення тлумачать як «та, що володіє славою».
У давніх літописах чоловіча форма мала повніший вигляд — Володислав, із тим самим коренем, що й у слові «володіти». У повсякденному спілкуванні Владиславу зазвичай скорочують до Влади.
Цікаво, що в цього імені є «родичі» в інших країнах. Латиною його записували як Ladislaus, і з цієї форми в угорській мові з’явилося чоловіче ім’я Ласло. Нині це одне з найпоширеніших чоловічих імен в Угорщині. У поляків пара звучить майже так само, як у нас: Владислав і Владислава.
Святої Владислави в церковному календарі немає, тому окремого дня іменин це ім’я не має.
Діана: «божественна» покровителька лісів
Ім’я Діана має латинське походження й пов’язане зі словом «бог». У буквальному перекладі його розуміють як «божественна», «небесна».
У давніх римлян Діана була богинею Місяця й полювання, покровителькою лісів і диких тварин. Згодом її почали ототожнювати з грецькою Артемідою, сестрою-близнючкою Аполлона. Тому знаменитий храм Артеміди в Ефесі, який входить до переліку семи чудес світу, іноді називають також храмом Діани.
Дівчаток у Європі називають Діанами щонайменше з епохи Відродження, коли античні імена знову стали модними. Святої Діани в церковному календарі немає, тож іменини з цим ім’ям окремо не відзначають.
Маргарита: «перлина» з давньоіранським слідом
Латинське margarita означає «перлина». Римляни запозичили це слово в греків, а ті — з перської мови. У давньоіранській мові слово, яким називали перли, мало значення «добутий з мушлі».
У родинному колі Маргариту часто називають Ритою, Ритусею або Тусею. Це ім’я має безліч варіантів у різних країнах, і впізнати їх не завжди просто. Маргарет, Марго, Грета — усе це форми Маргарити. Навіть Гретхен, героїня «Фауста» Ґете, носить пестливий варіант від Грети, а отже, теж пов’язана з ім’ям Маргарита.
Ще одна цікава сторінка історії імені — у кулінарії. За легендою, у 1889 році неаполітанський пекар назвав піцу на честь італійської королеви Маргарити, а поєднання томатів, моцарели й базиліку мало відтворювати кольори італійського прапора. Втім, історики ставляться до цієї історії з певним сумнівом.
У характеристиках імені Маргариту описують як пряму людину, яка говорить те, що думає, але настільки логічно, що на неї важко образитися. Вважається, що вона змінює свою думку лише тоді, коли сама переконається, а попри сильний характер більше живе для інших, ніж для себе.
Іменини Маргарити припадають на 17 липня — у день великомучениці Марини Антіохійської. Цю святу вшановують під двома іменами, і в календарі вона записана як «Марина (Маргарита)».
