Деякі люди надмірно стурбовані реальними або уявними дефектами своєї зовнішності. Особливості, практично непомітні оточуючим, провокують у них сильну тривогу, сором і навіть бажання змінити тіло. Цей психічний стан називається дисморфофобія. У чому його особливості, причини появи, методи лікування.
Дисморфічний розлад тіла може виникнути через одну або відразу кілька обставин. Ризик розвитку підвищує наявність родичів із подібним діагнозом. Стан провокують такі чинники:
- Особливості роботи мозку – порушення в зонах, що відповідають за сприйняття зовнішності.
- Психологічні аспекти – перфекціонізм, тривожність.
- Хімічні процеси – порушення балансу серотоніну в мозку.
- Соціальний тиск – ідеалізовані стандарти краси.
- Досвід дитинства – цькування, ігнорування, насильство.
Дисморфофобію характеризують зацикленість на уявних недоліках зовнішності. Стан супроводжують такі симптоми:
- Часте розглядання себе в дзеркалі або, навпаки, уникнення поверхонь, що відбивають.
- Нав’язливе прагнення замаскувати “дефекти” за допомогою макіяжу, одягу, укладки.
- Пошук постійного схвалення від інших.
- Частий і тривалий внутрішній діалог про свою зовнішність (іноді понад 8 годин на день).
- Уникнення соціальних ситуацій.
- Порівняння себе з іншими.
- Звернення до пластичної хірургії, нерідко без задоволення результатами.
- Тривожні або депресивні стани, аж до суїцидальних думок.
Занепокоєння спрямоване на обличчя – шкіру, ніс, наявність прищів і зморшок. Тривогу викликають випадіння та об’єм волосся, м’язовий тонус. Людина зациклюється на розмірі грудей, формі тіла, геніталіях.
Дисморфофобію діагностують психіатр або психотерапевт. Для цього застосовують особисту бесіду, скринінгові опитувальники. Повністю вилікувати захворювання не можна, але можна значно полегшити симптоми. Без допомоги стан погіршується, призводить до депресії, тривожних розладів, соціальної ізоляції, суїцидальних думок і дій.
Лікарі використовують такі методи лікування:
- Когнітивно-поведінкова терапія – допомагає виявити і змінити деструктивні переконання про себе.
- Прийом лікарських препаратів – найчастіше призначають антидепресанти.
- Сімейна терапія – стан покращує підтримка з боку близьких.
- Госпіталізація – рекомендована у важких випадках за виражених суїцидальних думок.
Увага! Інформація, подана в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
