У нашому матеріалістично орієнтованому світі ми часто опиняємось у гонитві за речами, не замислюючись над їхньою справжньою цінністю та місцем у нашому житті, повідомляє poradumo.com.ua. Ця стаття розглядає психологічні механізми, що спонукають нас до накопичення, і запрошує до роздумів про те, як наше ставлення до матеріальних об’єктів відображає наш внутрішній стан, страхи та надії.
Коли одна жінка придбала та облаштувала нову квартиру, вона хотіла відсвяткувати новосілля. Проте організувати свято одразу не вдалося — одна подруга хворіла, інша гостювала у сина за кордоном. Тож друзі й знайомі відвідували її поступово, в різний час.
Кожен гість неодмінно дивувався: “Чому в тебе так мало речей? Де шафи та системи зберігання? Як це — немає комори? І чому балкон не засклений, а відкритий, з плетеними меблями? Де зберігатимеш консервацію?”
Те, що для одних було “добром” і необхідністю, господиня вважала звичайним мотлохом. Вона цінувала простір і світло, не бажаючи захаращувати помешкання коробками й тюками. Її гардероб був компактним, тож вистачало лише однієї шафи.
Одна з подруг винесла категоричний вердикт: “Ти так і не навчилася жити, балувати себе. Все життя працювала заради цієї квартири. Так, будинок новий, вид приголомшливий, розташування чудове — але ж порожньо! Незатишно якось… Змінюйся, купуй те, що хочеш. Пізніше може бути пізно, ми вже не молоді.”
Чи мала рацію подруга? Фахівці з психології переконані, що ні. Коли людина починає накопичувати речі та не може позбутися того, що не використовує, вона поступово втрачає життєву енергію.
Насправді процес відбувається інакше: спочатку особа втрачає енергію і саме тому тримається за речі як за символ минулого благополучного життя — періоду, коли були сили на заробіток і бажання робити покупки.
Накопичені речі часто асоціюються з добробутом: “Погляньте, скільки в мене всього!” Свідомість переконує нас, що енергії вдосталь, але це лише ілюзія. Ми починаємо накопичувати й триматися за речі тільки тоді, коли з’являється страх, що кращі часи вже позаду.
У такі моменти варто зупинитися, відкласти всі справи і поміркувати: куди витікає енергія? Хто її забирає? Значна частина сил витрачається на неправду — не лише коли ми говоримо неправду іншим, а й коли намагаємося здаватися кимось іншим для оточення. Енергію також можуть забирати заздрісні друзі або родичі, які засмучують і виснажують нервову систему. Близькі люди, що хворіють, і страх їх втратити — теж вагомий чинник енергетичних втрат.
Надмірне накопичення речей — тривожний сигнал. Але боротися варто не з самими речами, а з внутрішніми проблемами, які спричиняють таку поведінку.
Обмінюватися подарунками, купувати необхідні речі — це природно і нормально. Однак прив’язаність до старого може свідчити про те, що людина втрачає справжній сенс свого існування і потребує переоцінки життєвих пріоритетів.
