Спеція широко застосовується в європейській та різних азіатських кухнях. Білий перець вважається гострішим, ніж чорний. Він має трав’янистий, злегка ферментований смак. У чому особливість цієї приправи, коли її краще використати.
Може здатися, що дві спеції отримані з різних рослин, але це не так. Просто вони зібрані та оброблені за особливими технологіями. Зерна чорного перцю збирають до дозрівання. У процесі сушіння вони темніють, зморщуються, стають концентрованішими.
Білий перець збирають, як тільки він досягне максимальної зрілості. Під час ферментації його вимочують, миють та сушать. При обробці із зерен видаляють верхній шар. В результаті виходить спеція з м’якшим, але гострим смаком, що має нотки імбиру.
Обидва види перцю взаємозамінні, якщо їх додавати в невеликих кількостях як звичайна приправа. Потрібно пам’ятати, що після подрібнення ці спеції втрачають свою силу, стають менш гострими, ніж у формі горошку.
Білий перець кладуть, щоб підкреслити особливі смакові якості продуктів, наприклад, ніжний йогуртовий сир з травами і часником. У вершкових соусах та картопляному пюре його додають метою зберегти однорідний колір готової страви, без темних вкраплень, але це скоріше естетична перевага.
Білий перець широко застосовується в китайській та в’єтнамській кухнях. Їм традиційно приправляють гострі та кислі супи, готують креветки. Він користується популярністю під час приготування класичних скандинавських страв, наприклад шведських фрикадельок.
У рецептах можуть бути обидва види перців. Важливо пам’ятати, що білий має гостріший смак, а чорний відрізняється складним поєднанням ароматів і може зберігатися набагато довше.
