Тай Чи – що це таке, історія, користь і стилі, основи напряму

Вранці в парках і скверах Китаю можна побачити велику кількість людей, що займаються Тай-Чі. Ця гімнастика міцно увійшла в культури країни і практикується людьми різного віку. Практику поступово переймають і представники інших держав, нею активно цікавляться вчені та медики всього світу.

Тай-Чі – що це?

На своїй історичній батьківщині, тобто в Китаї, Тай-Чі – це метод художньої бойової гімнастики, якому притаманні м’які плавні рухи тіла в купі з правильним диханням і досягненням внутрішньої гармонії. Методику ще називають Тай Цзи, або Тайцзицюань, що можна дослівно перекласти з китайської як “вищий граничний бокс”. Тобто це метод самооборони, в якому головне – це єднання свідомості, душі й тіла.

У Китаї ця техніка вважається національним надбанням і користується величезною популярністю у народу. Її практикують люди середнього і старшого віку, викладають у школах та університетах. За останні кілька десятиліть цей повільний бойовий танець став дуже популярним і в інших країнах світу серед людей різного віку, адже Тай-Чі нерідко порівнюють з йогою за характером рухів і користю для організму.

Історія Тай-Чі

Не існує єдиної загальновизнаної версії, звідки походить Тайцзицюань. Самі китайці вірять, що:

Першим майстром Тай-Чі був якийсь шаоліньський монах-самітник Чжан Саньфен Він жив у Китаї в XII столітті і, відрікшись від світу людей, довго спостерігав за рухами змій і лелек, плавно інтегруючи їх у нове бойове мистецтво.
За іншою версією засновник гімнастики – Сюй Сюаньпін, а її історія набагато давніша і починається в епоху Тан. Вона випливає з давніх китайських філософських і бойових технік, перетинається з гімнастикою Цигун. Багато хто вірить, що історія Тай-Чі налічує не одну тисячу років.
У наші дні Тайцзицюань практично не використовують за своїм прямим призначенням, тобто для самооборони. Зараз це більше комплекс корисних вправ, які підходять людям різного віку і зміцнюють не тільки тіло, а й гармонізують внутрішній простір людини.

Користь Тай-Чі

Під пильною увагою лікарів з усього світу китайська гімнастика Тай-Чі перебуває вже понад 50 років. За цей час вчені змогли довести конкретну користь виконання повільних вправ для організму не тільки літніх людей та інвалідів, а й кожної людини:

• Гімнастика допомагає розслабитися і зняти як фізичне, так і емоційне напруження.
• Тайцзи благотворно впливає на опорно-руховий апарат, зміцнюючи м’язи і суглоби, знімаючи болі в спині.
• Цей комплекс вправ спрямований на розвиток витривалості та гнучкості, поліпшення координації руху і рівноваги.
• Постійні заняття практикою тренують серце і судини. Це сприяє нормалізації тиску і роботи серця, зниженню ризику інфаркту, інсульту.
• Деякі вчені впевнені, що Тай-Чі є чудовою профілактикою хвороби Альцгеймера та Паркінсона.
• Існують дослідження, в яких йдеться про поліпшення зору і здоров’я очей після постійних практик Тай-Чі.

Стилі Тай-Чі

Розібравшись із тим, що Тай-Чі – це вид бойової художньої гімнастики, що містить комплекси вправ, які плавно перетікають одна в одну, варто окремо виділити стилі цього напряму. Вони сформувалися за багатовікову історію єдиноборства і поділяються на:

• Чень. Це найдавніший стиль, який має два підвиди: старий і новий. У них поєднуються п’ять комплексів рухів приблизно по 83 елементи в кожному. Особливістю є спрямованість усіх рухів по спіралі та збудження енергії Ци.
• Ян. Основоположником є Хебей Ян Лучань. Цей стиль є видозміною методики Чень, з якої прибрано активні стрибки та удари ногою, надмірно складні рухи та елементи, додано більше плавності.
• Стиль У перший, що відрізняється від попередніх легкими, спокійними і розслабленими рухами, схожими на течію потоку води.
• Стиль У другий, засновником якого є учень Ян Лучаня У Юйсян. Він додав до стилю вчителя суворий крок, плавні рухи стиснутими кулаками і ясні розкриття та закриття, зосередження енергії в ділянці живота.
• Сунь, засновником якого є Сунь Лутан, що вивчав ушу, сін, цюань і багуа. У свою методику він додав човникові рухи взад-вперед. Деякі називають цей стиль “швидкі кроки скручування і закручування”.

Основи Тай-Чі

Для того щоб гімнастика Тай-Чі благотворно впливала на організм, важливо дотримуватися деяких правил:

Одяг для занять має бути легким і комфортним, таким, що не облягає тіло.
Практикуватися варто щодня, приділяючи комплексу вправ не менше 15-ти хв.
Перед початком дій важливо виконувати розминку, яка поєднується з дихальними вправами.
Кожен стиль має низку послідовних вправ, які називаються комплексами. Кожну з них важливо виконувати в строгому порядку, при цьому стан має бути розслабленим, а погляд спрямований углиб свого організму.

Як навчитися Тай-Чі?

Важливим елементом гімнастики Тай Чень Чи та інших стилів є правильне послідовне виконання всього комплексу вправ. При цьому потрібно освоїти положення всіх частин тіла, методику дихання і внутрішній настрій. Зараз Тай-Чі для початківців можна навчитися:

У спеціальних групах з досвідченим інструктором при фітнес-клубах, лікарнях і реабілітаційних центрах.
За допомогою відеороликів в інтернеті, які викладають відомі майстри.
Прочитавши профільну літературу від гуру цього бойового танцю, Класичні тексти, принципи, майстерність” або Вон Кью-Кіт “Тай-цзи Цюань. Повне керівництво з теорії та практики”.

Розминка Тай-Чі

Перед початком заняття обов’язково виконується динамічна розминка Тай-Чі для максимального розкриття енергетичних каналів, що складається з розтягування і скручування всіх сухожиль, дихальних вправ і налаштування організму на оздоровлення. Залежно від стилю така розминка може сильно відрізнятися набором дихальних вправ і фізичних практик, в яких тренується концентрація і напруга або ж розслаблення і релаксація.

Тай-Чі – вправи

Вище вже йшлося про те, що гімнастика Тай-Чі для початківців є комплексом послідовних вправ, що плавно перетікають одна в одну (кожна з яких має поетичну назву). Ось лише найпростіші з них:

“Білий лелека розправляє крила”. Вага тіла на одній нозі. Друга піднята до пояса, руки широко розставлені, кисті зімкнуті й дивляться вниз.

“Змій повзе”. Переміщення з положення стоячи в глибокий присід на одну й іншу ногу з широко розведеними руками.

Практика переливу. Одночасне переміщення ваги тіла з однієї ноги на іншу разом із плавними круговими рухами руками.