Технології нейромереж, призначені для зменшення ролі людини в роботі, наразі насправді збільшують цінність людської праці. Однією з галузей, де ця проблема стає яскраво вираженою, є робота з штучним інтелектом (ШІ). Деякі кандидати, відхилені після виконання ‘тестових завдань’ на позицію тренерів ШІ, висловлюють побоювання, що їхні результати могли використовуватися безкоштовно для тренування алгоритмів.
Такі підозри не випадкові, враховуючи прецеденти в інших галузях, де конкурси та тестування призводили до безкоштовної праці на користь компаній. Це викликає питання про законність такої практики, особливо з урахуванням нового закону про рекомендаційні сервіси, який зобов’язує платформи розкривати інформацію про те, як використовуються дані користувачів. Однак системи, які лише збирають дані, але не надають рекомендацій, не підпадають під цей закон.
Існують дебати стосовно необхідності повідомлення користувачів про те, що їхні дані можуть використовуватися для тренування нейромереж. Деякі експерти вважають, що така інформація має бути частиною політики обробки персональних даних, тоді як інші стверджують, що згода не потрібна, якщо дані анонімізуються і використовуються в дослідницьких цілях. Регулювання цієї сфери поки не ясне, і закон не встановлює чітких критеріїв для вивчення нейронних мереж у рамках дослідницьких цілей.
