Людині необхідно будь-якими методами підтримувати розумові здібності, запобігати недоумство. Медики вважають, що для цього підходять фізична і розумова діяльність. Корисно дізнатися, який вид краще для здоров’я мозку.
У Гарвардській медичній школі провели дослідження на цю тему. Вчені набрали літніх людей, які почали відчувати, що їх пам’ять і розумові здібності погіршилися. Їх розбили на 4 групи і попросили три рази в тиждень по годині займатися розумовою діяльністю і фізичною активністю.
Види занять мали відмінності:
Група | Практика для розуму | Спортивні навантаження |
1 | Інтенсивна робота за комп’ютером | аеробіка |
2 | Легка розтяжка | |
3 | Перегляд навчальних DVD-дисків | аеробіка |
4 | Легка розтяжка |
Через 12 тижнів всі учасники експерименту показали поліпшення результатів тестів на мислення. Великим сюрпризом стало те, що між групами не було ніяких реальних відмінностей у підсумках. Вчені прийшли до висновку, що для стимуляції мозку кількість активності більш важливо, ніж її тип.
Ще одне дослідження людей у віці за 70, показало, що у тих, хто більше займався спортом, спостерігалося найменше скорочення мозку і ураження білої речовини в ньому. Ці характеристики відносять до ознак недоумства. Фізичні вправи на 40% знижують ризик розвитку судинної деменції. Вони стимулюють зростання нових клітин мозку, збільшують обсяг областей, важливих для мислення і пам’яті.
Не менший захист забезпечує розумова діяльність. Читання газет, гра в шахи, улюблене хобі і волонтерство покращують когнітивне здоров’я в літньому віці. Якщо людина займається завданнями, які вимагають утримання матеріалу в розумі, його аналізу, виконання дій за короткий проміжок часу, – це служить тренуванням мозку.
Підсумок такий, що фізичної і розумової діяльністю корисно займатися в будь-якому віці. Поліпшення здоров’я мозку настає навіть у людей з проблемами, викликаними старінням.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.