Під синдромом підвищеної нервово-рефлекторної збудливості ховаються порушення в роботі нервової системи, що супроводжуються соматовегетативними розладами. Синдром виникає в дітей віком 1 – 4 месяца[1]. За відсутності лікування може трансформуватися у вегетативні та соматичні розлади у дорослих. У числі наслідків захворювання надмірна рухова активність, агресивна поведінка, непосидючість та ін. Своєчасна терапія запобігатиме ускладненням та позбавить від характерних ознак розладу.
Причини СПНРЗ
В основі розвитку синдрому ховаються перинатальні патології. Серед них:
- гіпотоксичні порушення – недолік кисню призводить до гіпоксії головного мозку. Це негативно впливає на розвиток мозкової діяльності та нервової системи;
- метаболічні – якщо мати під час вагітності не змогла відмовитися від шкідливих звичок, висока ймовірність ураження нервової системи у дитини та розвитку інших перинатальних порушень;
- інфекційне ураження – виникає у перинатальний період, а також у перші тижні після народження дитини;
- травматичні порушення – травми голови в пізній перинатальний період і під час пологів викликають дисфункцію в роботі нервової системи та головного мозку. /li>
Синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості може мати епізодичний характер. Він супроводжує кишкові кольки, прорізування зубів та інші стресові моменти у житті дитини. У цьому випадку симптоми мають спонтанний характер, проходять самостійно і не впливають на розвиток новонародженого. Симптоми порушення Симптоматика варіюється в залежності від віку дитини. У немовлят синдром супроводжується наступним набором ознак[2]:
- багате зригування;
- блідість шкірних покривів;
- неспокійний сон;
- тремор кінцівок та обличчя;
- підвищена м’язова збудливість;
- збільшення потовиділення;
- непрохідний рефлекс Моро;
- підвищений м’язовий тонус; >
- істеричний плач із закиданням голови.
У дитини старшого віку та дорослих симптоматика змінюється. Клінічними проявами синдрому є:
- порушення в роботі головного мозку аж до розумової відсталості;
- незграбність і незручність рухів;
- невідібраність; l
- мінливість міміки;
- проблеми у спілкуванні;
- ознаки депресивного розладу.
Симптоматика у дорослих розширюється з допомогою емоційно-поведінкових чинників. Для дорослих характерна підвищена тривожність, неспокій. Також трапляються проблеми зі сном, сумбурність поведінки. Якщо у дитини реакція слідує відразу за подразником, то у дорослого відзначається концентрація на травмуючих подіях навіть за їх відсутності. Під впливом синдрому у дорослих та підлітків можлива афективна запальність, агресивні випади у бік оточуючих або до себе.
Соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи у дорослих
Одним із наслідків синдрому СПНРЗ може стати соматоформна дисфункція ЦНС. Перші ознаки порушення найчастіше виникають у підлітковому віці [3]. Погіршуються в період вагітності та на тлі стресів. Особливістю хвороби є наявність ознак соматичного захворювання за відсутності реальних порушень із боку досліджуваних систем організму.
Клінічні прояви соматоформної дисфункції різноманітні і нестійкі. Серед них:
- кардіологічні симптоми – тахікардія, біль у серці, гіпертонія або гіпотонія;
- симптоми зі сторони дихальної системи– задишка, нестача повітря, кашель;
- прояви з боку ШКТ – порушення ковтання, гикавка, метеоризм та ін;
- симптоми з боку сечовивідної системи – порушення сечовипускання, нетримання сечі, помилкові позиви до сечовипускання.
Визначити захворювання без диференціальної діагностики проблематично. Лікар виключає хвороби зі схожими симптомами та призначає лікування, спрямоване на усунення невротичного розладу.
Діагностика
За встановлення діагнозу у дитини відповідає дитячий лікар – педіатр, невролог. Може знадобитися допомога лікарів вузької спеціалізації. Фахівець наголошує на підвищеному тонусі, перевіряє вроджені реакції, вивчає рухову активність. В рамках діагностики можуть бути призначені[4]:
- ЕЕГ головного мозку;
- магнітно-резонансна томографія;
- нейросонографія для немовлят;
- транскраніальна доплерографія для дитини старшого віку;
- ехоенцефалографія.
Невролог вивчає клінічні прояви та результати інструментальних досліджень, проводить диференціальну діагностику і тільки після цього призначає лікування.
Лікування нервово-рефлекторної збудливості
Тактика лікування синдрому підбирається з урахуванням віку пацієнта. Зазвичай захворювання виявляють у новонароджених дітей та проводять ранню діагностику з подальшою терапією. Якщо усунути синдром у дитини не вдається, наслідки порушення позначаються на дорослій людині. Патологічна рухова та психічна активність стає частиною життя дорослого. Такий стан потребує медичного втручання.
У дорослих
Необхідно усунути стресові фактори, що провокують загострення синдрому. Коригують режим роботи та відпочинку, спрямовують зусилля на нормалізацію сну.
В рамках комплексного лікування синдрому та профілактики афективних розладів у дорослих можуть бути рекомендовані краплі Зеленіна – заспокійливий засіб на рослинній основі. Препарат діє м’яко, а досягнення терапевтичного ефекту потрібно курсовий прийом. Краплі Зеленіна сприяють розширенню судин, зняття м’язового спазму та зменшення мимовільної рухової активності. При тривалому вживанні препарат сприяє відновленню сну у дорослих.
Лікар може порекомендувати засіб зменшення нервової збудливості, зниження нападів тахікардії, поліпшення психоемоційного стану. Завдяки вмісту настойки конвалії у складі спостерігається виражена кардіотонічну дію засобу. Краплі посилюють ефект снодійних та заспокійливих препаратів, тому дозування підбирається лікарем суворо індивідуально. Препарат підходить тільки дорослим, причому при вагітності та непереносимості етанолу не призначається. При загостренні синдрому у дорослих можливе застосування:
- психостимуляторів;
- антидепресантів;
- центральних симпатоміметиків.
Препарати підбираються лікарем на підставі клінічної картини. Також дорослим може бути рекомендоване симптоматичне лікування: прийом снодійних, анальгетиків та ін.
У дитини
Велике значення у лікуванні дитячого синдрому має підтримку сприятливих умов у ній. Дитина повинна почуватися захищеною, а дорослі зобов’язані оточити її турботою та увагою.
У межах лікування синдрому дитячої нервово-рефлекторної збудливості невролог проводить медикаментозну терапію усунення симптоматики. Також лікар призначає лікувальний масаж та ортопедичну корекцію. При сприятливому прогнозі результати з’являються на другий місяць лікування, а період відновлення займає від 4 – 6 місяців до 1 – 2 років.[5]
Необхідне постійне спостереження невролога, щоб виключити трансформацію порушень у більш складні неврологічні проблеми у дорослих.
У міру дорослішання дитини лікування доповнюють лікувальною фізкультурою, гімнастикою, фізіотерапією. Комплекс лікувальних заходів визначається індивідуальними особливостями, регулярністю загострень, супутніми захворюваннями соматичного та вегетативного характеру.
Матеріали новинного характеру не можна прирівнювати до призначення лікаря. Перед прийняттям рішення порадьтеся з фахівцем.
