Вигляд лікування, які практикують уже багато років, і досі викликає дискусії. Яку користь озонотерапія приносить організму, як проводяться сеанси? Чи існують обмеження щодо цієї процедури? Відповіді на запитання дає лікар-терапевт. Озон – молекула, що складається з трьох атомів кисню. Він дуже нестабільний і вибухонебезпечний у рідкій і твердій формі, але як газ потенційно може мати лікувальні властивості.
В озонотерапії використовується медичний склад, виготовлений за допомогою пристрою-генератора. Він діє як антиоксидант та протизапальний засіб. Мета лікування – збільшити кількість кисню в організмі.
В результаті терапії озоном можлива наступна користь для здоров’я:
-
- Активує імунну систему.
- Покращує кровообіг, більше кисню надходить до клітин, тканин та органів.
- Захищає від бактерій, вірусів та грибків, припиняє їх зростання, знижує виживання.
- Зменшує окисний стрес, спричинений вільними радикалами, що ушкоджують клітини.
- Протидіє запаленням, хронічним захворюванням.
- Прискорює регенерацію клітин, сприяє загоєнню ран.
- Полегшує біль.
Існує кілька методів введення газоподібного озону. Головне, його неприпустимо вдихати. Це може спричинити сильне подразнення легень, навіть їх гостре пошкодження.
Більш безпечні методи проведення озонотерапії:
-
- Нанесення на шкіру під захисним покриттям. Озонову сауну застосовують для загоєння ран.
- Розчинення газу у зразку крові. Після цього її повторно вводять в організм через крапельницю.
- Вдування озону в тіло через вуха, пряму кишку або піхву.
- Розчинення газу в олії чи воді та подальше його ковтання
- Введення ін’єкцій, що містять суміш кисню та озону.
Виконання процедури може мати побічні ефекти:
- Повітряна емболія. Якщо під час внутрішньовенної озонотерапії утворюються бульбашки повітря, вони викликають закупорку вени або артерії. Це може призвести до інсульту, інфаркту.
- Дискомфорт та судоми. Симптоми виникають, коли газ вдується в тіло, через пряму кишку. Медики вважають, що озонотерапія поки що недостатньо вивчена. Перш ніж пропонувати її як основне лікування, необхідно мати більше даних про можливі побічні дії. Важливо розробити методики введення, встановити дозування, які будуть ефективними за певних захворювань.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
