Відкриття міжнародної дослідницької групи свідчить про найпершу, коли-небудь задокументовану присутність Homo sapiens на території Європи. Це спростовує попередні теорії, пише видання Journal of Human Evolution.

Більше століття одна з найперших скам’янілостей людини, коли-небудь знайдених в Іспанії, довгий час зараховувалася до останків неандертальця. Однак новий аналіз вчених з Бінгемтонського університету та Державного університету Нью-Йорка демонструє, що щелепа, знайдена в місті Баньолес, належить Homo sapiens.

Нове дослідження спиралося на віртуальні методи, включаючи комп’ютерну томографію. Це було використано для віртуальної реконструкції відсутніх частин скам’янілості, а потім для створення 3D-моделі для аналізу на комп’ютері. Автори дослідження порівняли геометричні властивості форми кістки сучасної людини, неандертальця і Homo sapiens.

Хоча щелепа, знайдена в Іспанії, здавалася більш придатною Homo sapiens як за вираженням своїх індивідуальних рис, так і за загальною формою, багато з цих рис також є спільними з попередніми людськими видами, що ускладнює пряме віднесення до Homo sapiens. Крім того, скам’янілій щелепі не вистачає підборіддя, одна з найбільш характерних особливостей щелеп Homo sapiens. Автори відзначають, що у деяких з найбільш ранніх скам’янілостей Homo sapiens з Африки, що з’явилися більш ніж на 100 тисяч років раніше, підборіддя був менш виражений, ніж у сучасних популяцій. Таким чином, вчені розробили дві версії: щелепа належала члену раніше невідомої популяції Homo sapiens, що співіснувала з неандертальцями, або гібриду між членом цієї групи Homo sapiens і невідомим неандертальським людським видом.

“ЯКЩО ЛЮДИНА З БАНЬОЛЕСА ДІЙСНО НАЛЕЖИТЬ ДО НАШОГО ВИДУ, ЦЯ ДОІСТОРИЧНА ЛЮДИНА БУДЕ НАЙДАВНІШИМ HOMO SAPIENS, КОЛИ-НЕБУДЬ ЗАРЕЄСТРОВАНИМ В ЄВРОПІ», — СКАЗАВ ДОСЛІДНИК БРАЙАН КІЛІНГ.

До якого б виду не належала ця нижня щелепа, той, кому вона належала, явно не є неандерталцем. Автори прийшли до висновку, що нинішня ситуація робить людину з Баньолеса головним кандидатом на аналіз стародавньої ДНК, який може пролити додаткове світло на його спорідненість.