Вперше дослідники заговорили про невідомий підземний народ у 1946 році. Це сталося після того, як письменник, журналіст і вчений Річард Шейвер розповів читачам американського паранормального журналу Amazing Stories про свій контакт з інопланетянами, що живуть під землею.
За словами Шавера, він кілька тижнів жив у підземному світі мутантів, схожих на демонів, описаних у стародавніх легендах і переказах землян.
До речі, практично у будь-якого народу є подібні міфи, що розповідають про расу древніх істот, що населяли планету Земля за мільйони років до того, як на неї ступила нога людини. Нескінченно мудрі, талановиті і культурно розвинені, вони не бажають мати нічого спільного з людьми.
Можна було б списати цей “контакт” на буйну фантазію письменника, якби не сотні відгуків читачів, які стверджували, що вони теж побували в підземних містах, спілкувалися з їх мешканцями і бачили різні чудеса техніки, не тільки забезпечують підземним жителям Землі комфортне існування в самих її надрах, а й дають можливість… управляти свідомістю землян!
Ця незвичайна історія, як не дивно, справила величезний вплив на вчених і дала новий поштовх до вивчення паранормального.
Однак про те, що Земля є порожньою кулею, стверджували в своїх працях англійський астроном XVII століття Едмунд Галлей, письменники Жюль Берн в романі “подорож до центру Землі”, Едгар По в “оповіданні Артура Гордона Піма” і деякі інші.
Більш того, в 18-19 століттях в Сполучених Штатах Америки навіть розглядалася можливість спорядити спеціальну наукову експедицію, яка довела б, що наша планета – порожниста куля і в її надра легко проникнути через отвори в земній корі.
Але, як з’ясувалося з часом, потрапити під землю не так-то просто.
Найглибша свердловина на сьогоднішній день знаходиться на Кольському півострові в Росії недалеко від Мурманська і називається “Кольська свердловина”. Вона була пробурена для дослідницьких цілей у 1970 році.
Через п’ять років Глибина Кольської свердловини досягла 7 км (близько 23 000 футів). Роботи тривали до припинення проекту в 1989 році, оскільки бур застряг у скелі на глибині трохи більше 12 км (майже 40 000 футів або 8 миль). Це нинішній рекорд глибини, досягнутої людиною.
Таким чином, оболонка Землі набагато більше, ніж вчені можуть розкопати.
Вчені Третього рейху також дуже цікавилися таємничим світом підземелля. Наприклад, ще в 1942 році за підтримки Герінга і Гіммлера Експедиція, до якої увійшли самі передові уми націонал-соціалістичної Німеччини, в обстановці найсуворішої секретності вирушила на пошуки підземної цивілізації.
Передбачалося, що” будинок ” надрозвинених народів давнини буде знайдений на острові Рюген, розташованому в Балтійському морі. У експедиції були й інші цілі. Німецькі вчені всерйоз сподівалися, що якщо їм вдасться розмістити під землею принципово нові радарні пристрої, то вони впритул наблизяться до мети світового панування.
У 1963 році два американських Шахтаря, Девід Феллін і Генрі Торн, прокладаючи тунель, побачили величезні двері, за якими спускалися мармурові сходи.
Ця історія веде нас до подій 13 серпня 1963 року в Шепптоні, розташованому в антрацитовому вугільному поясі округу Шуйлкілл у Східній Пенсільванії, де сталася знаменита катастрофа та порятунок на шахті Шептон. Троє чоловіків опинилися в пастці на глибині 330 футів під землею після обвалення шахтного стовбура.
Приблизно через два тижні, у вівторок, 27 серпня, двоє шахтарів, Генрі Троун і Девід Феллін, були безпечно підняті на поверхню після того, як рятувальники успішно пробурили 17 1/2-дюймовий, а потім 28-дюймовий шпур у своїй камері, тоді як третій Шахтар, Лу Бова, який потрапив у пастку в іншій частині шахти, на жаль загинув.
Історія виживання і порятунку Трона і Фелліна була достатньою, щоб привернути увагу світу, але саме те, що вони стверджували, що бачили і чули, перебуваючи в шахті, привернуло увагу громадськості, заяви, в справжності яких обидва чоловіки присягнули, як окремо, так і публічно, рішучі заяви, які вони несли з собою в могилу, хоча інші вважали, що вони одночасно були свідками тих же галюцинацій.
Philadelphia Inquirer від 29 серпня 1963 року надрукував “свідчення під присягою” Девіда Фелліна, в яких він зазначив:
“Тепер вони намагаються сказати, що все це були галюцинації, що ми все це вигадали. Це не так. Наш розум не розіграв нас. Я все життя був практичним, твердолобим Шахтарем. Там, у шахті, мій розум був чистий. Він і зараз ясний”.
Далі Феллін зазначив, що деякі речі, які вони з Троном бачили, вони не могли пояснити словами, а з іншого боку, він заявив: “на четвертий або п’ятий день ми побачили ці двері, хоча у нас не було світла зверху або з наших касок. Двері були залиті яскравим блакитним світлом. Він був дуже чітким, краще, ніж сонячне світло. Двоє звичайних на вигляд чоловіків, не шахтарів, відчинили двері.
Ми побачили красиві мармурові сходи з іншого боку. Ми бачили це деякий час, а потім перестали бачити… Ми бачили багато інших подібних речей, які неможливо пояснити. Але я не збираюся розповідати вам про них, тому що я переживаю все це занадто глибоко”.
Інші шахтарі, вже в Англії, копаючи підземний тунель, чули звуки працюючих механізмів, що доносилися знизу.
Коли кам’яна маса була пробита, виявилася і сходи, що ведуть в підземний колодязь.
Звуки працюючих машин посилилися. Перелякані до смерті, робітники втекли, а повернувшись через деякий час на це місце, вже не змогли знайти ні входу в підземний колодязь, ні сходи.
У 1970-х роках з американського супутника були отримані цікаві фотографії, які потім обійшли багато західних наукових журналів: в тому місці, де повинен знаходитися Північний полюс, супутник виявив темну пляму правильної форми, схоже на величезну діру. Можна було б списати ці знімки на неполадки в обладнанні, якби не точно такі ж фотографії, зроблені кілька років по тому.
Цікаві також свідчення антрополога Джеймса Маккена, який обстежив печеру в Айдахо, що користується поганою славою серед корінного населення. Маккена і його супутники, після декількох сотень метрів обережного руху по широкому кам’яному коридору, раптом почули крики і стогони, а незабаром перед ними постали страшні знахідки у вигляді людських скелетів.
На жаль, подальше дослідження печери, яка в цих краях вважалася входом в підземний світ, довелося припинити: запах сірки був просто нестерпний.
Якщо звернутися до думки вчених, то геологи не поділяють теорію про всюдисущої порожнини Землі, хоча і не заперечують можливу наявність величезних пустот в її надрах.
Навряд чи там могли б жити люди, адже всередині нашої планети не тільки досить висока температура, але і дуже мало кисню, зате повно інших газів, несумісних з життям людини. Все це спонукало невгамовних дослідників створити нову гіпотезу: можливо, підземна цивілізація має позаземне походження?
А чому б і ні? Можливо, інопланетні істоти, втомившись від постійних воєн і чвар людства, перебралися під землю, звідки досі спостерігають за нашим розвитком… І саме з-під землі, а не з інших галактик, вони час від часу з’являються в небі на літаючих тарілках, вступають в контакт з людьми і проводять над ними свої жорстокі експерименти.
Але тут виникає закономірне питання: якщо наша Земля все ж порожня зсередини, то чому вхід в підземний світ досі не виявлений. Найближче до можливої істини підійшла група вчених з США, яка припустила, що підземні міста існують… в четвертому вимірі.
І тільки коли електромагнітне поле Землі час від часу змінюється, на її поверхні відкриваються входи в тунелі, що дозволяють побачити підземні міста і їх мешканців. В інший час це неможливо.
І якщо ми дійсно схилимося до гіпотези, що в надрах нашої планети мешкають якісь розумні істоти, то багато загадкові явища знайдуть своє пояснення.
