Астрономи з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики в Массачусетсі (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics in Massachusetts) і Інституту астрономії Макса Планка в Німеччині (Max Planck Institute for Astronomy in Germany) підтвердили власне відкриття, про яке нещодавно повідомили в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Вони переконалися, що Чумацькому Шляху в сузір’ї Змієносця і справді знаходиться невидимий оку об’єкт, який в 10 разів масивніше Сонця. До нього 1566 світлових років. Що дуже близько за галактичними мірками. “Як на нашому задньому дворі”, – образно висловилися самі дослідники. Таємничому об’єкту було присвоєно назву Gaia BH1 на честь космічного телескопа Gaia Європейського космічного агентства, завдяки якому і було зроблено відкриття.

Найбільше об’єкт нагадує “чорну діру”. Обертається навколо зірки, подібної до Сонця. І розташований від неї на тій же відстані, що і Земля від сонця. Знайти невидиме тіло допомогло помічене відхилення в русі далекого світила. Подальші спостереження за допомогою наземних телескопів-Чилійських Magellan Clay і MPG/ESO і Гавайських Gemini North і Keck 1 – продемонстрували, що «смикає» зірку щось дуже важке і темне. Якщо це щось і справді “чорна діра”, то незрозуміло, яким чином виникла настільки дивна пара і чому чорна діра досі не поглинула сусідку. Так, і схоже, не збирається. Словом, відкриття супроводжує і таємниця, яку ще належить розкрити

Всього ж в Чумацькому Шляху поки виявлені менше двох десятків “чорних дір”. Все-взаємодіють з сусідніми об’єктами і видають свою присутність, наприклад, жорстким рентгенівським випромінюванням. Найближчою вважалася a 0620-00, віддалена від Землі на 3300 світлових років.

Не виключено, що астрономи поквапилися з підозрами в тому, що Gaia BH1 це «чорна діра». Якась неактивна. Цілком може статися, що темний об’єкт виявиться так званої червоточиною (wormhole) або «кротової норою» – тунелем в тканини простору часу, що з’єднує дуже віддалені частини нашого Всесвіту. Подібної думки дотримуються професор Тібо Дамур (Thibault Damour) з Французького Інституту передових наукових досліджень (Institut des Hautes E’tudes Scientifiques – IHE’S) і його колега доктор фізико-математичних наук Сергій Солодухін, який зараз працює в німецькому Бременському Міжнародному університеті (International University Bremen).

Вчені вважають, поки теоретично, що з боку червоточини виглядають в точності як «чорні діри». Але можуть вести себе інакше-не поглинати навколишню матерію, а лише деформувати тканину простору-часу.

Суть в тому, що, пірнувши в таку нору, можна мало не миттєво виринути де-небудь в іншій галактиці, віддаленої на мільйони, а то на мільярди світлових років. Принаймні, з розрахунків випливає, що подібна подорож можливо в межах нашого Всесвіту. А якщо вірити Дамуру і Солодухіну, то виринути можна ще далі – взагалі в іншому Всесвіті. Не закрита начебто і зворотна дорога.

З “чорної діра” виходить так зване випромінювання Хокінга. “Кротова нора” нічого не випускають. Випромінювання “чорних дір” настільки слабо, що вловити його неймовірно важко на тлі інших джерел. А отже, поки немає способів надійно відрізняти космічних монстрів від проходів в інші галактики. Але надія розібратися є. Все це і робить «чорні діри» неймовірно цікавими об’єктами, які варті того, щоб їх шукали і знаходили.