Ситуація, з якою стикаються діти, нерідко трапляється у дорослих. Замість того, щоб виплюнути та викинути жуйку, люди її ковтають. Найчастіше таке відбувається випадково. Наскільки це небезпечно для здоров’я, що трапиться внаслідок неприємної ситуації.
Існує міф, що жуйка залишається у шлунку неперетравленою до семи років. Лікарі спростовують цю оману. Вони вважають, що один маленький шматочок не завдасть шкоди здоров’ю. Жувальну гумку виготовляють із синтетичних компонентів, які не перетравлюються і не засвоюються організмом. Він не розщеплює їх, як харчові продукти.
Немає нічого незвичайного в тому, щоб ковтати те, що тіло не може переварити. Сире насіння, ядра кукурудзи та шкірка болгарського перцю – лише кілька поширених продуктів, які зазвичай проходять через травну систему без змін. Вони виводяться через 40 годин з каловими масами. Якщо людина проковтнула маленький шматочок жуйки, немає необхідності стежити, коли вона залишить організм, – це станеться обов’язково.
Бувають ситуації, які вимагають звернення до лікаря. Якщо проковтнути велику кількість жувальної гумки за короткий проміжок часу, наприклад, по одному шматочку на день протягом тижня, можна наразити на небезпеку травну систему. Це викликає закупорку кишечника, призведе до появи неприємних симптомів.
Ситуація нагадує засмічення труби в будинку, який впливає на роботу всієї каналізаційної системи. Він підвищує тиск, призводить до розриву стінок, створює аварійну ситуацію. Такі ж проблеми виникають у шлунково-кишковому тракті. Якщо не усунути закупорку, можливий його розрив. Необхідно звернутися до лікаря при появі симптомів шлунково-кишкового розладу:
- Біль у животі.
- Сильні судоми.
- Відчуття переповненості.
- Запор.
- Блювота.
Батьків нерідко турбують ситуації, коли дитина ковтає дрібні сторонні предмети, жуйку. Не варто занадто хвилюватись, якщо це одиничний випадок. За кілька годин усе вийде зі стільцем. Треба турбуватися, коли з’явилися ознаки шлунково-кишкового розладу.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
