Упродовж тисячоліть люди ходили по землі без взуття. Вчені вважають, що біг босоніж закладено в ДНК людини. У наші дні в нього з’явилося багато прихильників. У чому переваги і недоліки такого способу спортивних занять.
Кроки без взуття, як правило, коротші і компактніші. Ця хода краще відповідає центру ваги тіла. Вона призводить до більшого вигину коліна, що дозволяє суглобам легше поглинати удари, знижує навантаження на них. Ті, хто бігає босоніж, частіше приземляються на подушечки стопи, ніж на п’яту, що підвищує ефективність руху. Такі навантаження зміцнюють м’язи, служать профілактикою плоскостопості.
Біг без взуття зменшує ризик розвитку підошовного фасціїту, за якого характерний біль у нижній частині стопи біля п’яти. Ця техніка сприяє ефективній роботі м’язів гомілки. Як результат зменшується ризик виникнення травм та розвитку підошовного фасціїту. Біг босоніж спалює більше калорій. Така техніка складніша, тому що відсутня відскок, який забезпечують підошви бігових кросівок. В результаті можна швидше позбутися зайвих кілограмів.
Мінус занять без взуття
Такий біг робить ноги вразливими для порізів, колотих ран та інфекцій. Некомфортно під час тренування приземлятися на камінь, ціпок або колючу траву. Можна пошкодити підошви ніг, подолавши кілометри гарячим асфальтом або снігом в мороз. Крім того, підвищується ризик переломів стопи.
Як почати бігати
Краще поєднувати тренування у взутті та без нього. Корисно проводити біг босоніж на трав’яному полі. Починати потрібно поступово, щоб час м’язам стопи на адаптацію. Важливо скласти план тренувань. Бажано почати з бігу у взутті, яке не має перепаду між шкарпеткою та п’ятою. Тіло повинне звикнути до руху з меншою опорою під ногами. Такий стиль взуття поступово змінює навантаження на суглоби та сухожилля. Відстань при бігу босоніж потрібно збільшувати не більше ніж на 10% на тиждень. Спочатку потрібно пошукати м’які поверхні, наприклад, футбольне поле.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
