Коли людина сильно засмучена, перебуває у стані тривоги чи занепокоєння, вона може перестати їсти або навпаки, активно споживатиме їжу. Стреси – неминуча складова нашого життя. Вони сильно впливають на звички у їжі. Як це відбувається.
Існує певний зв’язок між стресом та апетитом, але він не для всіх однаковий. Одних людей нервова напруга змушує ігнорувати сигнали голоду. Вони утримуються від їжі протягом багато часу. Такі люди настільки зосереджені на своєму стані, що не налаштовуються на сигнали голоду, що посилає мозок, не чують їх. Подібна ситуація призводить до фізичного виснаження.
Найчастіше зустрічається інша проблема. Стрес перетворює людей на емоційних їдців. У момент психологічного напруження організм виробляє кортизол. Гормон стресу змушує мозок думати, що йому потрібне паливо, щоб впоратися із ситуацією. Людина починає тягтися до солодкої, солоної та жирної їжі.
На рівні підсвідомості люди відчувають, що їжа забезпечить їм спокій та комфорт. Це пов’язано з дитячим віком, коли будь-які проблеми дитини вирішувалися прикладанням до грудей та материнським молоком.
Стрес може вплинути на метаболізм. Американські дослідники встановили, що жінки, які перебувають у нервовій напрузі, за 7 годин спалили на 104 ккал менше, ніж ті, хто залишався спокійним. Якщо після кількох стресових подій, що трапилися протягом дня, з’їсти одну порцію з надмірною кількістю жирів, це сильно сповільнить обмін речовин. В результаті збільшення у вазі за рік складе близько п’яти кілограмів. Щоб зберегти здоров’я, важливо протидіяти емоційному переїданню. Необхідно встановити які фактори провокують стрес. Бажано вміти з ними справлятися, послаблювати занепокоєння. Це можна зробити за допомогою дихальних вправ, йоги.
Ще один шлях – змінити живлення. Якщо під час стресу поки що не вдається повністю відмовитися від їжі, приготуйте здорові низькокалорійні закуски.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
