В альтернативній медицині очищення жовчного міхура – ??друга за популярністю процедура після очищення кишківника. Чомусь народні цілителі впевнені, що будь-який порожній орган періодично має бути порожнім, інакше на вас впадуть усі хвороби світу. Чи варто періодично спустошувати жовчний міхур, щоб залишатися здоровим?
Чим зазвичай ганяють жовч
За століття існування народної медицини винайдено десятки способів гнати жовч. У XXI столітті через бурхливу комерціалізацію псевдомедицини з’явилися ще сотні таких способів. Тож вибір у сучасної людини справді величезний, були б гроші та бажання. При деяких варіантах навіть грошей не потрібно: лише бажання цілком достатньо.
У всіх схемах тюбажу є один загальний момент: вам потрібно прийняти велику кількість жиру, зазвичай олії. Чому? Жовч перетравлює жири, тому цілком логічно, що при вживанні жирної їжі вона інтенсивно тече у кишечник. Пацієнт може купувати БАДи, трави, відвідувати «жовчогінні санаторії», готувати дивовижні комбінації з рослин та харчових продуктів, і навіть здійснювати обряди, але всі вони будуть обов’язково доповнені прийомом усередину олії – інакше жовч не піде.
Чому гнати жовч марно
Немає сумнівів у тому, що гнати жовч – марно. Вона і так постійно тече в кишечник – щоразу, коли людина вживає жирну їжу, адже жовч потрібна для того, щоб полегшити процес її перетравлення. Для здоров’я немає різниці, вийде ця жовч за один раз під час тюбажу або за три рази протягом дня.
Якщо людина виганяє жовч, зазвичай розраховує на лікувальний ефект. Який? Найчастіше альтернативна медицина пропонує пацієнтові дві вигоди: очищення організму чи лікування жовчнокам’яної хвороби. Обидві вигоди є сумнівними. При камінні в жовчному міхурі гнати жовч небезпечно, тому що конкремент може застрягти в протоці. Очищення всього організму за рахунок спустошення жовчного міхура є малоймовірним. Хоча в людини справді може виникнути відчуття чистки, адже після викиду жовчі у неї може початися діарея.
Можливо, є сенс гнати жовч для профілактики утворення каміння? Теоретично це можливо. Якби пацієнт ганяв жовч щодня протягом багатьох років, можливо, ризик утворення конкрементів справді зменшився б. Але навряд чи він справді планує цим займатися так часто і так довго. Тим більше, що є спосіб простіше: потрібно регулярно вживати в їжу жири, і жовч постійно виділятиметься без усяких тюбажів. А для правильної зміни складу жовчі лікарі призначають препарати із групи урсосану. Вони поступово гарантовано змінюють склад і камені в жовчному розчиняються разом зі сладжем, згустками, піском або іншим вмістом. Крім того, це гарантовано безпечно. Чому гнати жовч небезпечно
Гнати жовч небезпечно на тлі жовчнокам’яної хвороби. Конкремент може закупорити протоку. Цей стан проявляється жовчною колікою – сильним наростаючим болем у правому підребер’ї.хороший – поболить трохи і пройде, оскільки камінь вийде через протоку в кишечник, і пацієнт його змиє в унітаз; поганий – камінь не пройде через протоку, в результаті розвивається гострий холецистит або гострий панкреатит. >
Приймаючи рішення гнати жовч на тлі жовчнокам’яної хвороби, потрібно пам’ятати про те, що операція з видалення жовчного міхура – одна з найчастіших в медицині, поряд з операціями з видалення апендикса. Кожен тюбаж може завершитися холециститом, а це показання до екстреної операції, а будь-які екстрені хірургічні втручання більш ризиковані, ніж планові. Отже, при ухваленні рішення гнати жовч, потрібно врахувати дві речі. Перше – це робиться виключно для розваги, оскільки реальної користі для здоров’я не буде. Друге – гнати жовч небезпечно за наявності каменів, тому необхідно зробити УЗД перед цією процедурою, щоб переконатися у їх відсутності. Якщо каміння немає – можна «розважатися» скільки завгодно. Хвороби вилікувати не вдасться, але й від небезпечних ускладнень постраждатися не вдасться.
Бережіть себе та своєчасно звертайтеся до лікаря!
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
