Китайський, індійський і цейлонський – мабуть, це найбільш відомі різновиди чаю за походженням. У китайській культурі цей напій займає найважливіше положення. А ось індійці не славляться якимось особливим ставленням до чаю, хоча країна виробляє його у величезних кількостях.
Чаєм може називатися як рослина (лист чайного куща), так і безпосередньо напій, який отримують шляхом його заварювання або настоювання. Найдавніший чайний лист відноситься до 2100 р.до н. е. його виявили під час розкопок, що проводяться на території давньокитайського мавзолею Хан Ян Лін (Сяньян, центр Китаю).
Існує китайська легенда, згідно з якою чай відкрив якийсь Шень-нун-один з трьох Великих правителів, покровитель медицини. У Легенді йдеться про те, що Шень-нун шукав цілющі трави і лист чайного куща випадково впав в його котел з окропом. Напій так сподобався правителю, надав йому бадьорості і сил, що той більше ніколи не відмовлявся від чаю.
Примітно, що раніше лист чайного куща вважався лікарським засобом. Його почали вперше використовувати в китайській медицині, а вже з 5-го століття н. е – – вживати в якості напою. Спочатку дозволити собі чай могли тільки імператори і ченці. Поступово він набирав популярність – так сформувалася знаменита Китайська чайна культура. Однак експерти вважають, що процес її розвитку триває досі.
Для китайців чаювання-ціла церемонія. Кожна деталь має значення: сорт, спосіб приготування, прилади, посуд, правила вживання напою, привід, традиції. За допомогою чаювання можна висловити повагу, подяку, принести вибачення та ін.
Цікавий факт: у Китаї виділяють сім речей, які необхідні людині щодня. Це рис, соєвий соус, дрова, масло, оцет, сіль і чай.
Дві основні назви чаю
У більшості мов використовується один з двох варіантів назви напою: «чай» і «ти». Цьому є пояснення, причому обидві вимови пов’язані з китайською традицією. До Європи чай завезли португальці, які торгували з китайською провінцією Гуандун. На її території напій називався ” cha ” – не стали перейменовувати його і в інших країнах. З розвитком торгових відносин чай з’явився в Південній Америці, арабських країнах.
Назва ” tea ” пов’язана з китайською провінцією Фуцзянь. Розташування неподалік від Тайваню дозволяло жителям провінції заробляти на контрабандній торгівлі чаєм. Його продавали іспанським і голландським колоністам, які перебували на острові. Однак на місцевому китайському діалекті чай називали ” te ” – саме такий варіант перейняли Колоністи. Вони ж завезли напій до Франції, Великобританії, Німеччини та інших країн.
Це зараз Індія займає друге місце з виробництва чаю в світі після Китаю (1,2 млн тонн проти 2,4 млн тонн на рік). Причому самі індійці п’ють напій досить рідко-всі сили орієнтовані на експорт. А приблизно до середини 19-го століття чай в Індії був доступний лише для буддійських ченців.
У 1863 році англійці з «Східно-Індійської компанії» привезли з Китаю на територію Індії чайні кущі. Їх метою був запуск масового виробництва чаю, щоб скласти конкуренцію китайцям, які на той момент вважалися монополістами в цій галузі. Перші плантації з’явилися в штаті Ассам. Через 10 років тутешнє виробництво налагодилося – вдалося отримати рослини високої якості. Це послужило поштовхом для збільшення кількості плантацій. Індія вибилася в лідери з виробництва чаю до 1900 року.
Цікавий факт: під час поїздок на залізничному транспорті пасажири в Індії теж можуть розраховувати на чашку чаю. Однак його прийнято подавати в одноразових глиняних ємностях, які розбиваються відразу після використання. Цей звичай, ймовірно, пов’язаний з кастовою системою країни.
Індійці перейняли традиції чаювання від англійців, для яких цей процес теж являє собою свого роду церемонію. В Індії напій зазвичай п’ють з цукром і прянощами.
