Ну хто з нас не зворушувався добродушним сусідським лабрадором? Хто хоча б раз не гладив кішку і не посміхався від її відповідного мурчання? Рибки, папуги, черепашки… В кожному другому будинку напевно знайдеться яка-небудь живність, крім дітей, тарганів і тещі. Однак, за всім цим мі-мі-мі ховається цілий загін потенційно небезпечних для людини захворювань, крім банальних глистів, які можуть не тільки доставити дискомфорт, але навіть призвести до летального результату.
Кішки
Науково доведено, що низькочастотне (в межах 20-30 Гц) муркотіння цих хвостатих надає відмінний терапевтичний ефект на людину, так і просто піднімає настрій після важкого трудового дня. Але не спокушайтеся, ці кицьки небезпечніше, ніж здається, і справа не тільки в пошматованих шпалерах або зіпсованому взутті.
Феліноз, або, кажучи побутовою мовою, лихоманка від котячих подряпин — гостре інфекційне захворювання, збудником якого є мерзенна бактерія бартонела. Вона живе в слині, сечі і на лапах кішок. Токсоплазмоз — ще одна паразитарна неприємність, носіями якої можуть бути кішки і інші ссавці. Що б отримати ту чи іншу інфекцію вам не обов’язково колупатися руками в лотку тварини, досить простого укусу або подряпини, що б бартонела або токсоплазма через пошкоджений шкіряний покрив проникла у ваш організм.
Вуаля! У місці проникнення з’являється висип і нагноєння, в період розпалу захворювання так само збільшуються лімфатичні вузли, з яких можливо доведеться видаляти гній. У списку є й більш серйозні симптоми: підвищення температури тіла, головні болі і зниження апетиту. В окремих випадках збільшуються печінка і селезінка. З ускладнень можливі міокардит, серозний менінгіт і енцефаліт. При зараженнях токсоплазмозом вагітною жінкою існує великий ризик: можливі відхилення у розвитку плоду, не сумісних з життям.
Без паніки. Як і в більшості випадків з такими болячками найкраща профілактика — гігієна. Мити руки після контакту з твариною, навіть домашнім, це норма. Помили лоток, помийте руки. Логічно, загалом. А якщо вас таки подряпала кішка, в ідеалі продезінфікувати рану.
Птахи
Звичайний хвилястий папужка — ну що в ньому може бути небезпечного? Сидить у клітці, дзвінко цвірінькає, накрив ковпаком — спить. Годуй, напувай, прибирайся регулярно в клітці і вчи непристойним словами — ось і всі турботи. Але як раз під час прибирання вас чекає сюрприз: сальмонельоз, туберкульоз, арізоноз і хламідіоз. Непоганий набір. Все це, як правило, «живе» в посліді пернатих і може стати великою проблемою як для самих пташок, так і для людини.
Ледве помітили зміни в стані вашого вихованця — привід бити в дзвони! Так діагностика на ранніх стадіях допоможе як мінімум врятувати життя пернатому, а вам позбутися цілого букета неприємностей. Головний біль, озноб і діарея, ураження лімфатичних вузлів… Майте на увазі, що пташиний, як і будь-який інший вид туберкульозу, відноситься до захворювань, тому в разі підозри на захворювання слід повідомити про це у відповідні органи.
Собаки
Милі компаньйони, поводирі і охоронці… Собака для людини вже не просто один або співмешканець, як у випадку з кішкою, але і помічник: принести капці, налякати сусіда, порадувати діточок… Все це вони, наші кращі друзі. Але якщо не особливо стежити за своїм вихованцем і не робити регулярних щеплень («Він же у мене домашній, ніж він може заразитися? До того ж у місті!»), то це пряма дорога в групу ризику.
Основною проблемою може стати сказ чи по-науковому рабієс, і той факт, що ви з вихованцем живете в місті, ніяк не захищає обох від смертельного захворювання. Достатньо найменшого контакту з інфікованою твариною (дика собака, пацюк — будь-яка теплокровна тварина-носій), і все, починається зворотний відлік. У тварини починається свербіж у місці проникнення вірусу (слизова рота, очей чи носа, відкрита рана, укус), воно стає млявою і уникає контакту. Потім стадія агресії: тварина кидається на всіх і вся, з пащі починає виділятися піна. У цей момент тварина виділяє величезну кількість вірусу в навколишнє середовище. І фінал — стан апатії, відмова від їжі, судоми. Смерть наступає в наслідок ураження головного мозку і порушення роботи серцево-судинної системи. Усереднений інкубаційний період для собак — близько 10 днів.
У людини стадії протікання хвороби такі ж, але на відміну від тварин, нас можна врятувати, якщо прийняти екстрені заходи. Якщо ви точно знаєте, що у вас був контакт з інфікованим псом — бігом до травмпункту. Бажано, прихопивши того самого пса з собою для виявлення симптомів сказу. У випадку, якщо тварина втекла у невідомому напрямку, медики зроблять всі необхідні аналізи і негайно почнуть вакцинування: всього шість ін’єкцій з різним проміжком від 3 до 90 днів. Якщо затягнути, ризик летального результату дорівнює 100%.
Ну як вам перспектива? Що б такого не сталося, достатньо раз на рік проводити вакцинацію собаки (а так само кішки, якщо вона у вас періодично гуляє на вулиці або ви її частенько вивозите, наприклад, на дачу), і ніякий сказ вихованцям не загрожує. По-хорошому, вам би теж прищепитися, особливо якщо ви мисливець, кінолог або заводчик.
Рибки
Гаразд, з теплокровними все зрозуміло, варіантів підчепити заразу маса. Але рибки, вони ж в акваріумі! Ні вовни, ні слини, ні лотка, а тільки герметичний майже зі всіх сторін ящик з водою і камінчиками. Що з цими-то тварюками може бути не так?!
Акваріумні рибки страждають одним єдиним захворюванням, яке може передаватися людині. Зате яким! Гранульома, або риб’ячий туберкульоз поширюється дуже широко, а його бактерії є майже в кожному акваріумі. Так, ці мікробактерії викликають у риб справжнісінький туберкульоз, і ні, туберкульоз у людини вони не викликають. Це гарна новина. Погана полягає в тому, що нерви вам ця болячка таки попсує. У вас є на руці нехай мікроскопічні, але все ж ранки, і ви полізли без рукавичок чистити акваріум? Вітаємо! З імовірністю 100/1 гранульома опиниться у вас на руках. Почервоніння, висип, виразки різного калібру і скоринки на шкірі рук — все включено.
Лікувати антибіотиками. Довго і болісно. А краще регулярно проводити профілактику акваріума. Деякі фахівці взагалі радять регулярно кип’ятити сам акваріум (зрозуміло без рибок), адже бактерія, яка викликає гранульому (та й інші риб’ячі недуги), не терпить високих температур. Плюс наша улюблена гігієна: довгі ветеринарні рукавички для занурення в надра акваріума і обов’язкове миття рук після маніпуляцій з ним.
Рептилії
Милі черепашки та їх трохи менше милі побратими (варани і ящірки) не накинуться на вас в нападі сказу, не залишать на руках довго незагойні рани, але теж можуть накоїти справ. Як на рахунок сальмонельозу? Так-так, того самого, який здавна асоціюється у нас з курячими яйцями. У США в середині 1970-х навіть ввели обмеження на продаж черепашок менше певного розміру, оскільки саме цих маляток в основному купували в подарунок дітям, і саме вони стали причиною справжньою епідемією сальмонельозу в Штатах.
Саме з цієї причини фахівці рекомендують не заводити черепашок та інших екзотичних рептилій, але якщо не стерпіти, то непогано було б для початку вивчити найпростіші правила догляду за ними. І знову наше улюблене: гі-гі-і-на! Не цілуватися, не пеститися, взагалі не чіпати цих холоднокровних, але якщо раптом, то після тактильного контакту ретельно мити руки. Регулярно мити тераріум. Не випускати з нього тварин і не в якому разі не давати ходити черепашкам і їм подібним по кухонних стільниць та обіднім столом. І пам’ятати: у групі ризику знаходяться, перш за все діти до 5 років, для яких сальмонельоз найбільш небезпечний.
В якості епілогу хочеться, по-перше, в черговий раз повторити найголовніше правило: помацав тваринку — помив руки. Це допоможе уникнути переважної більшості хвороб, що передаються від братів наших менших нам. Та й у цілому, утримувати будинок в чистоті не сама погана звичка, плюс вона позбавить вас від інших домашніх тварин — тарганів. А ці хлопці носять на собі стільки зарази, що і в трьох статтях не описати. А по-друге, перед покупкою тієї чи іншої тваринки ретельно зважте всі за і проти і подумайте, воно вам справді так треба?
