У вас є друзі або знайомі, які вже який тиждень, а то і рік розповідають вам про проблему, але ніяк не можуть її вирішити. Ви дивитеся на таку людину і дивуєтесь: «Ну ось же, все можна залагодити буквально за пару кроків. Чому він нічого не робить і продовжує страждати?» Вас вражає, як ця людина може так довго жити в тіні легко розв’язуваної проблеми. Так усе просто?
Які можуть бути причини того, що хтось не може з разу в раз впоратися з ситуацією, і є шанс йому допомогти? А головне: треба?
1. Уявний синдром жертви. Деякі страждають тому, що їм просто подобається страждати. Точніше, вони навіть і не страждають, а смакують це почуття, насолоджуються їм. Із-за дефіциту уваги одні можуть жадати елементарної жалю, і тому їх розповіді про вічно невирішеної проблеми задовольняють цієї потреби. Іншим по суті подобається сама ситуація, де вони стали нібито заручником обставин. Але за великим рахунком вони зовсім не заручники, а диктатори цієї ситуації.
Наприклад, дівчина скаржиться, що до неї постійно пристають чоловіки, що вона втомилася від них відбиватися, що їй страшно виходити на вулицю, а один взагалі телефонує цілими днями. Ви дивіться на неї і розумієте, що це цілком зрозуміло: її зовнішній вигляд настільки зухвалий, що по-іншому і бути не може. А нав’язливого шанувальника досить в жорсткій формі пояснити, що він тут не бажана, і цього буде достатньо. Але що робить дівчина? Вона не змінюється зовні. І вона досить в грайливій формі відмовляє переслідувачу, який благополучно і продовжує їй телефонувати. Чому вона так робить? Тому що їй подобається ця ситуація. Чому тоді вона обволікає цю ситуацію у форму проблеми і скаржиться? Щоб виглядати жертвою, а не диктатором, який управляє світом чоловіків.
2. Типова лінь. Проблеми деяких не вирішуються тільки тому, що їм просто лінь робити щось більше для отримання кращих результатів.
Наприклад, хтось скаржиться, що у нього стільки потенціалу, але немає можливостей для його розвитку. Для порівняння, простий роботяга на заводі успішно виконує свої обов’язки за невеликі гроші і то і справа підказує майстру, як прибрати ті чи інші «косяки». Загалом, він сам міг би бути цілком відмінним майстром. Але є стільки цих самих «але». Потрібно отримати “корочки”, а для цього треба відпроситися, записатися на курси і витратити частину зовсім невеликий зарплати на навчання. А потім ще і їздити кожен день в навчальний заклад або взагалі для цього жити в іншому місті… Що сказати – лінь.
3. Страх невдач. Люди бояться братися за конкретне рішення проблеми, оскільки бояться потерпіти крах. Вони готові щодня миритися з існуванням цієї проблеми, ніж побачити щось таке, до чого вони ще не звикли.
Наприклад, молода жінка в декретній відпустці, ще не встигла як слід напрацювати стаж, могла б цілком зайнятися замовленнями, адже вона відмінна швачка. Але страх, що у неї нічого не вийде, дозволяє їй брати лише рідкісні замовлення у знайомих, щоб блискавку поміняти та брюки підрубати. Вона думає: «Ось повчуся на різних замовленнях подруг і тоді вже дам оголошення в мережу». І таким нехитрим чином вона сама себе відсуває від мети. У підсумку отримує жалюгідні копійки за свої замовлення і нарікає, що на життя не вистачає.
4. Ще є час. Хтось може просто перекладати проблему на наступний день, тому що йому все здається, що у нього цих днів попереду навалом і нічого з цією проблемою поки що не станеться.
Наприклад, дівчина з-за своїх емоційних проблем втратила вагу. Почала стрімко худнути. А в підсумку настільки ослабла, що і неозброєним медичним оком видно – анорексія. Необхідно термінове лікарське втручання. Але вона продовжує ходити на роботу, з працею відносячи туди свої сорок кілограмів. І з кожним днем в’яне сильніше. Так, вона вже розуміє, що вона не «товста». Вже багато місяців не товста. Але їй все здається, що набрати вагу так само легко, як і втрачати його. Вона відкладає похід до лікаря, навіть не усвідомлюючи, що її серце з кожним днем все більше стає схоже на практично розряджений гаджет. Так, у неї є час. Але навіщо відчувати, коли воно закінчиться?
5. Не бачу проблему – значить, її немає.
Хтось не вирішує давню проблему тільки тому, що не розуміє її суті, не бачить її.
Наприклад, чоловік з молодою дружиною після весілля оселилися в його будинку зі свекрухою. Він кожен день йде на роботу, а коли приходить, не хоче заглиблюватися в ті нюанси відносин, які виникли між мамою і дружиною. А дружині від образи і душевного болю просто на стінку залізти хочеться. Весь день вона тільки й чула закиди, що і це-то вона не вміє робити і це-то у неї не виходить. І як це такий фантастичний чоловік одружився на такий недотепі. Щоб вирішити цей внутрішній конфлікт, потрібно всього одну дію – знайти окреме житло. Але для цього чоловік повинен побачити проблему, повинен відчути стан жінки. Поки вона буде мовчати або ж зриватися в криках, він навряд чи почує.
Причин, за якими люди не вирішують застояні проблеми, може бути багато. І важливо ці причини розуміти. Тоді стає зрозуміло, кого просто достатньо вислухати, кому підказати інший погляд на ситуацію, а когось надихнути на дію.
