Різну упаковку з пластику сьогодні можна зустріти практично повсюдно: і на домашній кухні, і на масштабному виробництві, і на магазинних полицях. Видів пластикової тари існує величезна безліч. Найбільш поширені: пляшки, каністри, контейнери, туби, бочки, футляри, бідони, тюбики. Розглянемо основні принципи вибору упаковки для продуктів харчування і нехарчових товарів.
Що означають позначення на харчовій упаковці?
Купуючи пластикову тару для продуктів на обов’язково вивчіть умовні значки, які зазвичай наносяться на дно вироби. Що вони означають:
- графічне зображення чарки і вилки – придатність для розміщення всередині продуктів харчування (якщо цей значок перекреслений – їжу класти не можна);
- фігурні хвилі – можливість розігрівати в мікрохвильовій печі;
- трикутник з трьох послідовних стрілок – допуск до вторинної переробки;
- сніжинка – стійкість до низьких температур (можна зберігати в морозильних камерах);
- предмети посуду (тарілки / келихи) під струменями води – дозвіл мити в посудомийній машині.
Якщо на контейнері, пляшці або лотку є абревіатура PP або HDPE, їх можна використовувати для продуктів. Знак PS або PET допускає нетривале зберігання їжі / води, але тільки в холодному вигляді (при нагріванні виділяються високотоксичні речовини).
Як підібрати пластикову тару для виробництва?
Вибираючи упаковку з пластику для використання в цілях транспортування і / або фасування різної нехарчової продукції, звертайте увагу на такі недоліки:
- наявність затяжок на корпусі бочок / каністр / ящиків;
- деформації біля горловини, що викликають труднощі при закручуванні кришки;
- пошкодження в області швів (задирки, гострі краї, вм’ятини);
- різкий хімічний запах;
- напливи і ущільнення на кришці;
- різна товщина стінок (можна помітити, заглянувши всередину при хорошому освітленні);
- надійність контрольного кільця (воно повинно відірватися після першого відкриття кришки).
Якщо пластикова тара має хоча б один з цих недоліків, використання її на виробництві може призвести до негативних наслідків. Серед них: порушення або уповільнення процесу штабелювання, закупорювання, вантажно-розвантажувальних робіт, а також підвищення відсотка браку продукції, викликаного порушенням цілісності упаковки.
