Що таке синдром Стівенса-Джонсона
Прогресуюча злоякісна ексудативна еритема може спровокувати летальний результат. Якщо цей синдром раніше знаходили у дорослих від 40 років, то в сучасному суспільстві зафіксовані випадки хвороби Стівенса-Джонсона у новонароджених. Бульозні ураження слизової має алергічну природу, в числі збудників синдрому – синтетичні компоненти окремих ліків. Вперше про недугу Стівенса-Джонсона заговорили в 1922 році.
Це одна з форм буллезного дерматиту, яка може змінити обличчя людини до невпізнання. Оскільки синдром розвивається стихійно, симптоми очевидні з моменту інфікування. У цьому випадку шкірні висипання з’являються не тільки на верхньому шарі епідермісу: вогнищами патології стають слизові оболонки ротової порожнини, статевих органів, очей. Локалізація не має закономірності, інтенсивність шкірної висипки залежить від характеру небезпечних факторів.
Синдром Стівенса-Джонсона – причини
Хвороба зустрічається рідко, однак шокує своєю симптоматикою. Основні причини багатоформна ексудативної еритеми складно визначити, лікарі не виключають генетичну схильність характерного синдрому. Вчені досі перебувають у пошуку логічного та об’єктивного обґрунтування етіології хвороби Стівенса-Джонсона. Передують алергічних проявів на шкірі і слизових оболонках такі небезпечні фактори:
- ускладнення вірусних недуг (вітряна віспа, краснуха, кір, грип, епідемічний паротит);
- активність небезпечних збудників сальмонельозу, гонореї, туберкульозу, мікоплазмозу, туляремії;
- продуктивний розвиток грибкової флори слизових, як варіант – активність трихофітії, кокцидіомікозу;
- наявність злоякісних клітин, присутність метастаз;
- підшкірне введення окремих медичних препаратів, фатальний наслідок лікарської взаємодії.
Як передається еритема
Оскільки небезпечний синдром відноситься до дерматовенерології, вірусна форма Стівенса-Джонсона може передаватися статевим шляхом, при інфікуванні ВІЛ, герпес, гепатит. Заразитися бактеріальною флорою можливо повітряно-крапельним шляхом, наприклад, після проникнення в організм стафілококів, стрептококів, дифтерійної палички. Цікавлячись, як передається еритема, не варто замовчувати про існування спадкового чинника, який визначає людину з перших днів життя в групу ризику.
Синдром Стівенса-Джонсона – симптоми
Цей синдром з дерматовенерології області має специфічну симптоматику, яка допомагає швидше диференціювати недугу. Головна ознака, що характеризує хворобу Стівенса-Джонсона – рясна дрібна висипка, яка робить шкіру запаленої, а слизові – разраженными, набряклими. Токсичний епідермальний некроліз може відрізнятися іншими ознаками, не менш фатальними для здоров’я людини. Це:
- різкий стрибок температури;
- тахікардія;
- посилюється кашльовий рефлекс;
- біль і першіння горла;
- ознаки диспепсії;
- хронічна діарея;
- фіброз рогівки;
- поява бульбашок поверх шкірної висипки;
- хворобливість м’язів і суглобів;
- запаморочення, слабкість.
Синдром Стівенса-Джонсона у дітей
Вікова категорія пацієнтів з синдромом не обмежується. Дитяча хвороба Стівенса-Джонсона розвивається у важкій формі, є заразною для оточення дитини. Фото маленьких пацієнтів дають зрозуміти, що не помітити характерний синдром неможливо. Прогресуюча хвороба Стівенса-Джонсона у дітей стає ускладненням вірусної недуги і застосованої до нього медикаментозної терапії. Наприклад, черговий напад у дитини може стартувати через 15-20 діб після закінчення інкубаційного періоду вітряної віспи. Симптоми синдрому ті ж – свербіж і почервоніння.
Діагностика синдром Стівенса-Джонсона
Для сучасної дерматовенерології бульозний дерматит – рідкісний діагноз, схильна до хронічного перетворення. Оскільки серед ускладнень переважають злоякісні пухлини, важливо правильно диференціювати недуга, детально обстежити організм. Для визначення синдрому Стівенса-Джонсона – диференційна діагностика тут має величезну роль –однозначно потрібно, збір даних анамнезу, низку клінічних і лабораторних досліджень. Обов’язкові заходи такі:
- УЗД органів сечовидільної системи;
- рентгеноскопія легень;
- КТ нирок;
- проба за Зимницьким;
- біопсія шкіри;
- гістологічне дослідження;
- коагулограма;
- біохімічний аналіз;
- загальний аналіз сечі.
Якщо своєчасно визначити етіологію і патогенез зазначеного синдрому, лікуватися з дотриманням всіх лікарських приписів, тоді можна уникнути летального результату. Рівень смертності дорослого пацієнта і дитини при хворобі Стівенса-Джонсона високий, адже недуга, відповідно до класифікації МКХ 10, складний. Визначивши, які страждають органи і з якої причини клітини епідермісу відокремлюються від дерми, можна приступати до терапії, яка поєднує прийом медикаментів і залучення низки фізіологічних процедур.
Поліморфна еритема – лікування
Насамперед потрібно усунути патогенного збудника, а для цього лікар призначає місцеве лікування антисептиками (Етакрідіна лактатом) і глюкокортикостероїдами у вигляді мазей. Клінічні спостереження за хворобою Стівенса-Джонсона показують, що дія таких препаратів забезпечує цілеспрямований вплив на проблемні зони, виключає проникнення в системний кровотік, не супроводжується передозуванням при симптоматичному лікуванні синдрому.
Чим же лікувати многоформную ексудативну еритему? Добре проявили себе при синдромі такі фармакологічні групи, що призначаються тільки лікарем:
- десенсибілізуючі препарати: Кларитин, Димедрол;
- протизапальні засоби: Диклофенак, Ібупрофен;
- препарати кальцію: Кальцимин, глюконат кальцію;
- протеолітичні ферменти: Хімотрипсин, Трипсин;
- антигістамінні при хворобі Стівенса-Джонсона: Тавегіл, Долорен;
- саліцилати: Аскофен, ацетилсаліцилова кислота.
Синдром Стівенса-Джонсона – клінічні рекомендації
Багатоформна еритема супроводжується зневодненням організму, тому пацієнту необхідно відновити водний ресурс. Для цього передбачено внутрішньовенне вливання сольових розчинів. Оскільки лікар веде протокол лікування синдрому Стівенса-Джонсона, то кожен раз наголошує динаміку характерного недуги. Крім того, хворому показано рясне пиття при поліморфній эритреме.
Якщо хвороба Стівенса-Джонсона поширюється на область офтальмології, тобто вражає слизову оболонку очей, за рекомендацією окуліста потрібно використовувати очні краплі з гормональними компонентами – глюкокортикостероїдами. Негативні наслідки для здоров’я мінімальні, оскільки препарат не всмоктується у системний кровообіг, а впливає відразу на проблемну зону.
Антибіотики хворим з синдромом призначають за рекомендацією вузького спеціаліста в ускладнених клінічних картинах синдрому, коли аномальний процес залучена бактеріальна флора. Крім того, не виключено підшкірне ведення імуноглобулінів, щоб підсилити імунну відповідь організму, виробити в крові специфічні тіла проти внутрішніх «агресорів». Також при хворобі Стівенса-Джонсона не завадить прийом вітаміну С.
Спосіб життя після синдрому Стівенса-Джонсона
Якщо у пацієнта визначена хвороба Джонсона, його потрібно терміново госпіталізувати для надання адекватної спеціалізованої допомоги для регулювання загального стану. Фото пацієнтів лякають, ще більше шокує той факт, що синдром є хронічним, дає ускладнення на всі внутрішні органи і системи. Стоматологія теж не є винятком.
Синдром Лайєлла (так ще називають хвороба Стівенса-Джонсона) вимагає довічного лікарського контролю, проходження ряду лабораторних досліджень для профілактики, серед них біохімічний аналіз крові і сечі загальний. Поліморфна эритрема, обострившись неодноразово, в майбутньому буде ще не раз виникати як наслідок тривалої медикаментозної терапії.
Синдром Стівенса-Джонсона – дієта
Фото пацієнтів повинні стати тим показовим прикладом, чого слід остерігатися, особливо хворим з цим синдромом. Частиною комплексного лікування є дієта при еритеми, яка передбачає вживання виключно гіпоалергенних продуктів харчування і достатньої кількості рідини. При синдромі Дженсона забороненими є:
- копченості;
- кофеїн;
- цитрусові;
- фрукти, ягоди і овочі червоного кольору;
- шоколад, какао;
- мед, яйця;
- редис, гриби;
- алкоголь;
- газовані напої.
При синдромі Дженсона дозволено включити до дієтичне меню наступні продукти харчування:
- овочеві супи;
- пісні сорти м’яса;
- молочну продукцію;
- відварну рибу;
- свіжі огірки, зелень;
- каші, відварну картоплю.
Відео: хвороба Стівенса-Джонсона
