Синдром Стівенса-Джонсона – симптоми і лікування хвороби у дітей та дорослих

0
507

Всі захворювання знижують життєвий ритм, стають причиною безсоння і підвищеної збудливості. Якщо в патологічний процес залучені не тільки слизові оболонки ротової порожнини, але і очей, органів сечостатевої системи, то має місце небезпечний синдром під назвою Стівенса-Джонсона. Лікування тривале, не завжди успішне.

Що таке синдром Стівенса-Джонсона

Прогресуюча злоякісна ексудативна еритема може спровокувати летальний результат. Якщо цей синдром раніше знаходили у дорослих від 40 років, то в сучасному суспільстві зафіксовані випадки хвороби Стівенса-Джонсона у новонароджених. Бульозні ураження слизової має алергічну природу, в числі збудників синдрому – синтетичні компоненти окремих ліків. Вперше про недугу Стівенса-Джонсона заговорили в 1922 році.

Це одна з форм буллезного дерматиту, яка може змінити обличчя людини до невпізнання. Оскільки синдром розвивається стихійно, симптоми очевидні з моменту інфікування. У цьому випадку шкірні висипання з’являються не тільки на верхньому шарі епідермісу: вогнищами патології стають слизові оболонки ротової порожнини, статевих органів, очей. Локалізація не має закономірності, інтенсивність шкірної висипки залежить від характеру небезпечних факторів.

 

Синдром Стівенса-Джонсона – причини

Хвороба зустрічається рідко, однак шокує своєю симптоматикою. Основні причини багатоформна ексудативної еритеми складно визначити, лікарі не виключають генетичну схильність характерного синдрому. Вчені досі перебувають у пошуку логічного та об’єктивного обґрунтування етіології хвороби Стівенса-Джонсона. Передують алергічних проявів на шкірі і слизових оболонках такі небезпечні фактори:

  • ускладнення вірусних недуг (вітряна віспа, краснуха, кір, грип, епідемічний паротит);
  • активність небезпечних збудників сальмонельозу, гонореї, туберкульозу, мікоплазмозу, туляремії;
  • продуктивний розвиток грибкової флори слизових, як варіант – активність трихофітії, кокцидіомікозу;
  • наявність злоякісних клітин, присутність метастаз;
  • підшкірне введення окремих медичних препаратів, фатальний наслідок лікарської взаємодії.

 

Як передається еритема

Оскільки небезпечний синдром відноситься до дерматовенерології, вірусна форма Стівенса-Джонсона може передаватися статевим шляхом, при інфікуванні ВІЛ, герпес, гепатит. Заразитися бактеріальною флорою можливо повітряно-крапельним шляхом, наприклад, після проникнення в організм стафілококів, стрептококів, дифтерійної палички. Цікавлячись, як передається еритема, не варто замовчувати про існування спадкового чинника, який визначає людину з перших днів життя в групу ризику.

 

Синдром Стівенса-Джонсона – симптоми

Цей синдром з дерматовенерології області має специфічну симптоматику, яка допомагає швидше диференціювати недугу. Головна ознака, що характеризує хворобу Стівенса-Джонсона – рясна дрібна висипка, яка робить шкіру запаленої, а слизові – разраженными, набряклими. Токсичний епідермальний некроліз може відрізнятися іншими ознаками, не менш фатальними для здоров’я людини. Це:

  • різкий стрибок температури;
  • тахікардія;
  • посилюється кашльовий рефлекс;
  • біль і першіння горла;
  • ознаки диспепсії;
  • хронічна діарея;
  • фіброз рогівки;
  • поява бульбашок поверх шкірної висипки;
  • хворобливість м’язів і суглобів;
  • запаморочення, слабкість.

 

Синдром Стівенса-Джонсона у дітей

Вікова категорія пацієнтів з синдромом не обмежується. Дитяча хвороба Стівенса-Джонсона розвивається у важкій формі, є заразною для оточення дитини. Фото маленьких пацієнтів дають зрозуміти, що не помітити характерний синдром неможливо. Прогресуюча хвороба Стівенса-Джонсона у дітей стає ускладненням вірусної недуги і застосованої до нього медикаментозної терапії. Наприклад, черговий напад у дитини може стартувати через 15-20 діб після закінчення інкубаційного періоду вітряної віспи. Симптоми синдрому ті ж – свербіж і почервоніння.

 

Діагностика синдром Стівенса-Джонсона

Для сучасної дерматовенерології бульозний дерматит – рідкісний діагноз, схильна до хронічного перетворення. Оскільки серед ускладнень переважають злоякісні пухлини, важливо правильно диференціювати недуга, детально обстежити організм. Для визначення синдрому Стівенса-Джонсона – диференційна діагностика тут має величезну роль –однозначно потрібно, збір даних анамнезу, низку клінічних і лабораторних досліджень. Обов’язкові заходи такі:

  • УЗД органів сечовидільної системи;
  • рентгеноскопія легень;
  • КТ нирок;
  • проба за Зимницьким;
  • біопсія шкіри;
  • гістологічне дослідження;
  • коагулограма;
  • біохімічний аналіз;
  • загальний аналіз сечі.

Якщо своєчасно визначити етіологію і патогенез зазначеного синдрому, лікуватися з дотриманням всіх лікарських приписів, тоді можна уникнути летального результату. Рівень смертності дорослого пацієнта і дитини при хворобі Стівенса-Джонсона високий, адже недуга, відповідно до класифікації МКХ 10, складний. Визначивши, які страждають органи і з якої причини клітини епідермісу відокремлюються від дерми, можна приступати до терапії, яка поєднує прийом медикаментів і залучення низки фізіологічних процедур.

 

Поліморфна еритема – лікування

Насамперед потрібно усунути патогенного збудника, а для цього лікар призначає місцеве лікування антисептиками (Етакрідіна лактатом) і глюкокортикостероїдами у вигляді мазей. Клінічні спостереження за хворобою Стівенса-Джонсона показують, що дія таких препаратів забезпечує цілеспрямований вплив на проблемні зони, виключає проникнення в системний кровотік, не супроводжується передозуванням при симптоматичному лікуванні синдрому.

Чим же лікувати многоформную ексудативну еритему? Добре проявили себе при синдромі такі фармакологічні групи, що призначаються тільки лікарем:

  • десенсибілізуючі препарати: Кларитин, Димедрол;
  • протизапальні засоби: Диклофенак, Ібупрофен;
  • препарати кальцію: Кальцимин, глюконат кальцію;
  • протеолітичні ферменти: Хімотрипсин, Трипсин;
  • антигістамінні при хворобі Стівенса-Джонсона: Тавегіл, Долорен;
  • саліцилати: Аскофен, ацетилсаліцилова кислота.

 

Синдром Стівенса-Джонсона – клінічні рекомендації

Багатоформна еритема супроводжується зневодненням організму, тому пацієнту необхідно відновити водний ресурс. Для цього передбачено внутрішньовенне вливання сольових розчинів. Оскільки лікар веде протокол лікування синдрому Стівенса-Джонсона, то кожен раз наголошує динаміку характерного недуги. Крім того, хворому показано рясне пиття при поліморфній эритреме.

Якщо хвороба Стівенса-Джонсона поширюється на область офтальмології, тобто вражає слизову оболонку очей, за рекомендацією окуліста потрібно використовувати очні краплі з гормональними компонентами – глюкокортикостероїдами. Негативні наслідки для здоров’я мінімальні, оскільки препарат не всмоктується у системний кровообіг, а впливає відразу на проблемну зону.

Антибіотики хворим з синдромом призначають за рекомендацією вузького спеціаліста в ускладнених клінічних картинах синдрому, коли аномальний процес залучена бактеріальна флора. Крім того, не виключено підшкірне ведення імуноглобулінів, щоб підсилити імунну відповідь організму, виробити в крові специфічні тіла проти внутрішніх «агресорів». Також при хворобі Стівенса-Джонсона не завадить прийом вітаміну С.

 

Спосіб життя після синдрому Стівенса-Джонсона

Якщо у пацієнта визначена хвороба Джонсона, його потрібно терміново госпіталізувати для надання адекватної спеціалізованої допомоги для регулювання загального стану. Фото пацієнтів лякають, ще більше шокує той факт, що синдром є хронічним, дає ускладнення на всі внутрішні органи і системи. Стоматологія теж не є винятком.

 

Синдром Лайєлла (так ще називають хвороба Стівенса-Джонсона) вимагає довічного лікарського контролю, проходження ряду лабораторних досліджень для профілактики, серед них біохімічний аналіз крові і сечі загальний. Поліморфна эритрема, обострившись неодноразово, в майбутньому буде ще не раз виникати як наслідок тривалої медикаментозної терапії.

 

Синдром Стівенса-Джонсона – дієта

Фото пацієнтів повинні стати тим показовим прикладом, чого слід остерігатися, особливо хворим з цим синдромом. Частиною комплексного лікування є дієта при еритеми, яка передбачає вживання виключно гіпоалергенних продуктів харчування і достатньої кількості рідини. При синдромі Дженсона забороненими є:

  • копченості;
  • кофеїн;
  • цитрусові;
  • фрукти, ягоди і овочі червоного кольору;
  • шоколад, какао;
  • мед, яйця;
  • редис, гриби;
  • алкоголь;
  • газовані напої.

При синдромі Дженсона дозволено включити до дієтичне меню наступні продукти харчування:

  • овочеві супи;
  • пісні сорти м’яса;
  • молочну продукцію;
  • відварну рибу;
  • свіжі огірки, зелень;
  • каші, відварну картоплю.

 

Відео: хвороба Стівенса-Джонсона

Підвищення імунітету у дітей
Почервоніння на обличчі

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here