Волейбол і баскетбол по праву модно вважати самими динамічними видами з командних. Набір очок – стрімкий, комбінації – блискавично, реакція, швидкість думки – все на вищому рівні. В умовах, де на рахунку кожна дія, кожна доля секунди, додаткову перевагу свого майданчика – далеко не зайвий фактор успіху. Давайте ж подивимося, кому цей фактор допоміг домогтися бажаного панування на світовій спортивній арені.
У баскетболі найбільш значущими вважаються Олімпіади і чемпіонати світу. У чоловічій частині названих турнірів абсолютна перевага на боці американських професіоналів з «Дрім Тім». Але от якщо головні гри чотириріччя цілих два рази ставали свідками перемоги збірної США (1984 Лос-Анджелес, 1996 – Атланта), то з 5 звань сильного чоловічого колективу планети на своєму паркеті не було здобуто жодного. Домашні чемпіонати світу краще за інших вдавалися збірних Аргентини, Бразилії та Югославії, по одному разу устраивавшим свято своїм шанувальникам.
Жінки з США також ведуть в суперечці за лідерство за сумою тріумфів на планетарних першостях з солідною перевагою, але цікавий той факт, що жодне з них не проводилося у них вдома. Відповідно, під наші критерії вони не потрапляють. Зате дуже добре збірна США з жіночого баскетболу вписує в розповідь про Олімпіадах, де дівчата склали компанію своїм співвітчизникам-чоловікам на верхній сходинці п’єдесталу. Нагадаємо, що «золото» американської карбування видавалося в Лос-Анджелесі, Атланті з інтервалом у 12 років.
У волейболі крім названих вище форматів існують турніри в рамках Світової Ліги у чоловіків і Світового Гран-прі у жінок. Підемо по спадній відповідно до ступеня важливості заходу і подивимося, що відбувалося на Олімпіадах і були домашні успіхи.
Чоловіки виявилися в підсумку скупі на подібні подвиги. У волейбольній історії збереглися лише два записи з даної категорії. Належать вони збірних СРСР зразка 1980 року і США, забрала золоті медалі на наступних іграх в тому ж «місті ангелів».
Втім, у дівчат в плані таких досягнень все так само бідно. Але відрадно відзначити, що і тут радянські волейболістки не стали залишатися в стороні від «золотого свята» на московській Олімпіаді: +1. А ось другий випадок був зафіксований не в США, а в Японії, причому, ще раніше, ніж в честь переможців з СРСР зазвучав гімн країни, – в 1964 році.
Ті ж дві збірних фігурують і в нашому енциклопедичному розділі про чемпіонатах світу, тільки вже в зворотному порядку. Радянські волейболістки виявилися найсильнішими у 1952 році, тоді як азіатські спортсменки святкували перемогу через 15 років. Представники СРСР відзначилися і серед чоловіків. У тому ж 1952 році, а також десятиліттям пізніше, волейболістами нашої країни були завойовані головні нагороди світових першостей, ще по одному званню найсильніших при своїх трибунах здобули збірні Чехословаччини та Польщі – в 1966 і 2014 роках відповідно.
І, нарешті, про турнірах з комерційним відтінком. Світова Ліга у чоловіків існує з 1991 року, і перші два розіграшу завершувалися на паркеті команди Італії, яка і стала тріумфатором фінальних поєдинків. Через рік вдома перемогли бразильці, ще роком пізніше аналогічного успіху пораділи знову італійські волейболісти, а в 1996 році низку домашніх перемог замкнули спортсмени з Нідерландів. Поки більше нікому свій Фінал Шести виграти не вдавалося.
Що до жіночого волейбольного Світового Гран-прі, то тут досліджуваного нами явища і зовсім довелося чекати до минулого року. Вперше перемогу на домашньому майданчику святкували американські дівчата. У фінальному раунді вони виграли всі 5 матчів, віддавши суперницям всього 2 сету. Підтримка трибун, таким чином, допомогла збірній США у 6-ий раз стати володарем титулу переможниць Світового Гран-прі.
