Навчаються досить часто припускаються помилок у завданнях, які передбачають підбір спільнокореневих слів або освіту початкової форми. Причиною є недостатнє розуміння відмінностей між даними лінгвістичними термінами.
Поняття терміну
Форма слова – це те, що дозволяє визначити морфологічні ознаки та належність до тієї чи іншої частини мови. Останні можна віднести до двох груп у залежності від можливості чи неможливості бути змінені. Змінними прийнято називати іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово, причастя. Незмінними є прислівник, деепричастие, сполучник, прийменник, частка.
Утворення форми слова неможливе в словах, що належать до другої групи. Наприклад, прислівники повільно, далеко, весело, а також дієприкметники бігаючи, схопивши, радіючи мають тільки одну словоформу.
Способи утворення словоформ
Утворення форми слова відбувається різними шляхами:
1. За допомогою закінчення: ліс – ліс – лісом; тиха – тиха – тиха.
2. За допомогою закінчення і прийменника: за горою, перед горою, біля гори.
3. За допомогою допоміжних слів: буду говорити – говорив б – хай каже.
Поняття початкової форми і спільнокореневого слова, їх відмінність від словоформ
Форма слова – це поняття, яке не слід плутати з початковою формою. Під початковій прийнято розуміти ту форму, в якій слово зустрічається в словниках. Тому її інколи називають словникової. Для кожної змінної частини мови вона унікальна.
Наведемо кілька прикладів:
1. Іменники вживаються у словниках у називному відмінку однині: якір, весна, гучномовець, лінь, моряк, тунель.
2. Імена прикметники поміщаються в початок словникової статті у формі називного відмінка однини чоловічого роду: грізний, духовний, новий, безликий, дерев’яний.
3. Початкова форма слова – дієслова – це інфінітив, який іноді ще називають невизначеною формою. Наприклад, схопити, длубатися, підносити, зворушити, просити.
Є деякі складності у визначенні початкової форми дієприкметників. Одними вченими вона називається самостійної, іншими – лише формою дієслова. Якщо причастя визнається самостійною частиною мови, то в словниках воно буде вживатися в тому ж вигляді, що і прикметник. Наприклад, говорить, немислимий, зберігається, варивший, одягнений.
Слова з одним коренем
Форма слова – це поняття, не рівнозначне терміну “спільнокореневі слова”. Головна відмінність цих термінів полягає в тому, що при утворенні форми слова лексичне значення не змінюється. Однокореневі слова мають спільний корінь, але різне тлумачення. Вони утворюються за допомогою додавання морфем: префіксів, суфіксів, постфиксов.
Наприклад, у словосполученнях синє море і сидіти біля моря іменники є словоформами, оскільки їх значення не змінено.
У словосполученнях морський берег, приморське місто, бувалий моряк є однокореневі слова з коренем -мор. Слово морський утворено за рахунок приєднання суфікса-ск-, приморський – за рахунок додавання приставки при – та суфікси -ск-, моряк – за допомогою приєднання суфікса-як-. Вони мають різне тлумачення.
Таким чином, в ході словотворення виникають нові слова з різними лексичними значеннями. При формоутворенні тлумачення слова не змінюється. Форма слова – це зміна слова з збереженням його основного значення.
Розберемо приклад
Визначати морфологічні ознаки слів слід по закінченню. В якості прикладу можна розібрати речення: (1)Вітер (2)дме (3)в (4)західному (5)напрямку. Для початку слід пронумерувати слова. Далі потрібно вказати частини мови та їх непостійні ознаки.
(1) – іменник, який має нульову флексію як показник другого відмінювання і вживається в називному відмінку, однині, чоловічому роді;
(2) – дієслово, флексія -ет вказує на приналежність до першого спряжению, єдиному числа, третій особі;
(3) – привід, який не має словоформ;
(4) – прикметник, що має флексію -ом, що вказує на прийменниковий відмінок, однина, середній рід;
(5) – іменник, що має флексію -і як показник предложного відмінка, однини, середнього роду.
Тепер потрібно розібратися з формами даних слів.
Групи слів вітру – вітрі – вітрі, що дме – дуємо – дуеті, західному – західного – західному, напрямку – напрямку – напрямку можуть бути віднесені до словоформ. Групи вітер – вітряної – безвітряний, дме – задує – піддуває, західне – захід – прозахідний, напрямок – направити – перенаправити є спільнокореневими словами, належать до різних частин мови і освіченими префіксальним, суффиксальным або приставочно-суффиксальным способом.
Якщо необхідно вказати форму слова, слід звернути увагу на закінчення. Саме за флексії можна судити про те, які граматичні категорії має лексема. При цьому не варто забувати, що слова з одним коренем будуть мати різні форми.
