Подруга історію розповіла. У неї літні батьки, більшу частину часу живуть на дачі — взимку в тому числі. І ось приходить до них як–те сусідка і каже, що вночі з їх ділянки доносяться стогони. Звідки — незрозуміло. Повне відчуття, що з–під землі.

Ну, її, звичайно, запевнили, що нічого такого бути не може, там крім заметів немає нічого. Заспокоїли як могли, відправили назад.

На наступний день знову приходить сусідка. Біла вся, очі червоні — ніч не спала. Несамовиті стогони, прямо з–під землі! Навколо снігу, тиша, зрідка гавкають собаки у віддаленому селі. Чути за версту. І стогін, зойки…

Ну, батьки моєї подруги подумали, що сусідка потихеньку з розуму сходить. Вона немолода жінка, самотня.

А сусідка не заспокоюється — покликала сторожа до себе ближче до вечора. Сидять вони вдвох, стемніло…
На наступний день прийшли вони вже разом зі сторожем. Він теж стогін почув. Тут уже батько моєї подруги сам вирішив перевірити, що там таке відбувається. Увечері прийшов до сусідки. Там вже і сторож сидить, боязко так шапку в руках мне.

Настала ніч. Вийшли вони всі на вулицю, підійшли до паркану, слухають. Сніг під ногами рипить на морозі. І тут прямо з–під снігу дійсно доносяться стогони — у-у-у-у-у, у-у-у-у-у, у-у-у-у-у…

Батько моєї подруги чоловік не боязкого десятка, атеїст до того ж. В минулому – генерал. Але тут йому дуже не по собі стало. Мурашки по шкірі…

Зазначив він сухими гілками ділянку, з якої долинали стогони. Вирішив чекати весни, щоб розібратися.

Стогін ще тривали кілька ночей, потім затихло все. Люди в селищі моторошне місце намагалися обходити стороною.

Навесні зійшов сніг, пішли всі на зазначене місце. Взяли лопати, святу воду на всякий випадок…

І виявили там чотири американські електронні лякалки для кротів з вібрацією. У них там від морозу батарейки сіли, і замість безшумної вібрації, перед остаточним издыханием, вони стогнали. На різні голоси.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here