Запалення зовнішніх статевих органів у дівчаток від 1 до 8 років посідає перше місце серед інших гінекологічних захворювань, що складає 65%. Надалі не вилікуваний вульвовагініт може стати причиною ненормального розвитку і формування слизової піхви, так як в наслідок утворення ерозій або виразок, можуть статися звуження, або зрощення каналу, що в майбутньому викликає проблеми при статевому акті, при пологах і зачаття. Виражені запальні процеси можуть порушити зв’язок у системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники, яка здійснюється за допомогою гормонів. Запалення зовнішніх статевих органів у дівчаток зустрічається на рівні піхви і вульви.
Причинами запалення можуть бути різні фактори, в залежності від яких вульвовагініти класифікуються на: інфекційні та первинно-неінфекційні. Інфекційні вульвовагініти також поділяються на форми, викликані неспецифічною інфекцією – в основному це сапрофітна інфекція, місцева, яка активується при зниженні імунітету, при тривалому лікування антибіотиками. Специфічний інфекційний вульвовагініт викликаний певним збудником, таких як гонорея, туберкульоз, дифтерія та ін Запалення зовнішніх статевих органів первинно-неінфекційного типу зустрічається внаслідок проникнення сторонніх тіл у піхву, внаслідок глистової інвазією, або ж може бути причиною онанізму. Також існують різні зміни реактивності організму дівчинки, які відбуваються в результаті:
– порушення обміну речовин;
– алергії;
– дисметаболічної нефропатії;
– дисбактеріозу кишечника;
– різних патологій сечовивідних шляхів;
– вірусних захворювань;
– дитячих інфекційних захворювань.
Деякі типи вульвовагинитов специфічні для будь-якого дитячого віку, деякі з них пов’язані з раннім статевим життям дівчинки-підлітка, як наприклад вагініт, викликаний трихомоніазом. Звичайно, сімейне інфікування також можливо, як і зараження від мами під час пологів, при проходженні дитини через родові шляхи.
Запалення зовнішніх статевих органів грибкового генезу, викликане частіше грибками роду Candida, і зустрічається в будь-якому віці. Такі фактори як імунодефіцит, нестача вітамінів, антибіотикотерапія і гормональні порушення, що сприяють розвитку кандидозу.
Набагато рідше зустрічаються вульвовагініти вірусної етіології, викликані вірусом герпесу, грипу, урогенітальним, цитомегаловірусом. Зараження дівчинки може бути тільки від хворих, під час пологів, а також віруси можуть проходити від мами через плаценту. У дівчаток 3-7 років імунна та біологічний захист слизової піхви знижена, тому існує ризик інфікування гонореєю, в основному від мами. В інший віковий період, це можливо статевим шляхом.
При гострому перебігу інфекції, пацієнтка може скаржитися на свербіж, печіння, у піхві або в області вульви, які можуть посилюватися під час сечовипускання. Можна помітити серозно-гнійні виділення, почервоніння слизової вульви. Іноді можуть бути скарги на болі в області живота, в його нижній частині, яка віддає в поперекову область. У багатьох дівчаток асоціюється та запор. Якщо процес переходить у хронічну форму, то в основному всі явні симптоми зникають печіння, гіперемія, а залишається лише гнійне виділення і свербіж. Внаслідок запалення можуть з’явитися ерозії або дрібні виразки в області преддверья піхви.
Для діагностики захворювання необхідна консультація фахівця, який проведе огляд, візьме мазок для аналізу мікрофлори. Також можна провести антибиотикограмму, яка дає можливість визначити до якого антибіотика чутливі бактерії. Для того, щоб визначити специфічність інфекції, використовується діагностика за допомогою ПЛР. Також обов’язково визначають, чи є глистова інвазія в кишечнику, з допомогою аналізу калу на яйця глистів, мазка з періанальної зони.
Вульвовагініти потребують серйозного підходу при лікуванні. По перше слід ретельно дотримуватися правил особистої гігієни. Дитині не рекомендується давати солодощі та їжу подразнюють слизові оболонки травного каналу і піхви. Слід давати дитині більше фруктів, овочів. В основному лікування проводиться вдома у залежності від причини запалення. Якщо це специфічна інфекція проводять комплексне лікування хвороби, якщо це глистова інвазії, то призначається відповідна терапія. Місце можна використовувати: промивання антисептиками, ультрафіолетові опромінення вульви, трав’яні ванночки (з ромашкою, календулою, шавлією, м’ятою, кропивою, звіробоєм) в домашніх умовах. Також існують спеціальні палички, просочені антибіотиками.
