Гордість нашої сім’ї — це мої бабуся і дідусь. Бабусі 77 років, а дідові в квітні буде 80 років, ювілей. Народилися вони в Читинській області незадовго до війни, їх батьки виростили їх, як могли. Минали роки, росли, вчилися, прийшов час закохуватися і створювати сім’ї. Зустріли вони один одного і вирішили залишитися разом, бути поруч, пліч-о-пліч на довгі роки. Жили бідно, не солодко, але з милим і рай в курені.
Мої дідусь і бабуся народили та виховали 12 дітей. Вивчили, підняли на ноги, виростили хорошими людьми. Серед моїх тіткою і дядьком і вчителі, і лікарі, і продавці, і юристи. Був важкий час, працювали без утоми. А яке у них господарство — і кури, і гуси, і корови, і коні, свині, індики… А який вони збирають урожай — картоплю, капусту, моркву, огірки, помідори, баклажани, зелень і багато іншого, і все своїми руками…
Ми, онуки дуже любимо своїх бабусю і дідуся. І кожне літо і в інший час по можливості приїжджаємо в село, де бабуся і дідусь нас балують своїми сільськими вкуснятинами. Онуків у них всього 24 і 17 правнуків. Правнуки теж постійно гостюють у прабабусі і прадідусі. А які ми влаштовуємо свята, коли збирається вся наша родина, де кожному приділена увага, турбота і любов, де кожному даруються подарунки! Ось така наша сім’я — сподіваюся, вона збережеться надовго в такій кількості.
Особистий досвід
