А у нас зима повернулася… Вдень проливний дощ був. А потім він якось плавно «перетік» у мокрий сніг. Потім пішов сильний сніг… загалом, ближче до вечора пейзаж виглядав вже ось так:
Краса, звичайно, невимовна. Сніг моментально обліплює гілки дерев, чагарників, що стирчать із заметів травинки — і все стає білим-білим, чарівним і казковим:
Я тут же схопила фотоапарат — і в сад. Нехай мете, нехай освітлення не дуже, але так хочеться зловити ці миті…
Рудий, звичайно ж, пішов зі мною. Ходив по п’ятах і кликав додому))
Зараз взагалі навідріз відмовляється на вулицю виходити. Проситься, але варто відкрити двері, відразу змінює рішення 
Гляне на заметіль — і навіть на поріг не ступить: сніг, лапки морозити не хочеться. Але вдень ми з ним невеликий «коло пошани» по ділянці зробили.
Помилувалися перетворенням минулорічної квіткової композиції…
… подивилися на засніжений сад…
… поспостерігали, як снігові пластівці повисають на тонких гілочках беріз…
… і задумалися, як завтра з ранку будемо до шкільного автобуса добиратися…
А адже де-то вже зовсім весна… Друзі-семидачники, поділіться теплом і сонечком :)) Звичайно, у нас лютий — ще зимовий місяць, і хуртовини та завірюхи — звичайна справа. Але вже теплом повіяло, перші проталини з’явилися — і здалося, ніби зима позаду…
