Поділіться статтею:

Хвороба котячої подряпини – це гостре або хронічне інфекційне захворювання, що розвивається після подряпин або укусу інфікованої кішкою. У медицині ця патологія має ще кілька назв: феліноз, доброякісний лимфоретикулез, гранульома Молларе. Вперше феліноз описали незалежно один від одного 2 учених – Р. Дебре та П. Молларе – в середині XX століття. Спочатку вважалося, що хвороба має вірусну природу, але в 1963 р. вченими з Росії – Ст. Та Червонськой, А. Ю. Беклешовым і В. І. Терських – був виділений збудник, яким виявилася бактерія групи рикетсій — Rochalimaea henselae.

Зміст

Причини виникнення, епідеміологія та механізм розвитку захворювання

Отже, збудником доброякісного лимфоретикулеза є бактерія роду Rochalimea під назвою Rochalimaea henselae.

Поширена хвороба повсюдно, для неї характерна сезонність – 2/3 випадків захворюваності припадає на холодну пору року. Страждають люди всіх віків, але 8-9 з 10 хворих – діти та молоді люди молодше 20 років.

Природний резервуар і джерело інфекції – ссавці, зокрема, кішки. Бактерія-збудник не викликає у тварин алергічних реакцій або інших патологічних станів, але негативно впливає на здоров’я людини. Від людини до людини не передається.

Ворота інфекції – шкіра верхніх і нижніх кінцівок, голови, обличчя та шиї, іноді – кон’юнктиви.

Мікроорганізм потрапляє на шкіру і через наявні на ній пошкодження (подряпини або інші, які відзначалися до контакту з кішкою або з’явилися внаслідок нього) проникає углиб. В результаті виділення токсинів мікроба в місці ушкодження розвивається запалення. Руйнуючи клітини, збудник проникає в лімфатичне русло і з током лімфи потрапляє в найближчий лімфовузол, де також виникає запальна реакція. Після цього бактерія проникає в кров і поширюється по організму, осідаючи в багатьох органах і тканинах. Це явище носить назву «дисемінація інфекції» та проявляється патологічними змінами з боку органів-мішеней (тих, на яких осіла бактерія) – збільшенням лімфатичних вузлів, селезінки і печінки, міокардитом, шкірними висипаннями і так далі.

Факторами, що сприяють розвитку даної патології, є:

  • порушення в системі клітинного імунітету;
  • ВІЛ-інфекція;
  • тривалий прийом деяких лікарських препаратів, зокрема, глюкокортикоїдів (преднізолон, метилпреднізолон) та цитостатиків (циклоспорин, азатіоприн, циклофосфамід);
  • зловживання спиртними напоями.

У ВІЛ-інфікованих осіб хвороба котячих подряпин протікає особливо важко, характеризуючись тривалим, нерідко атиповим перебігом.

Після одужання у людини розвивається стійкий імунітет.

Клінічні прояви хвороби котячих подряпин

 

Хвороба найчастіше вражає дітей

90% випадків доброякісного лимфоретикулеза характеризуються типовим перебігом. Інкубаційний період при цьому становить від 3 днів до 3 тижнів. Початок хвороби – поступове: в області вхідних воріт інфекції (подряпина, через яку проник збудник, до цього часу заживає) з’являється горбок (папула), через кілька днів перетворюється в пухирець або гнійничок, який потім прориває, утворюючи виразку. Загальний стан хворого на цьому етапі не страждає, залишаючись задовільним.

Через 2-3 тижні з моменту зараження з’являється найбільш характерний для хвороби котячих подряпин ознака – регіонарний лімфаденіт (запальний процес в лімфатичних вузлах, розташованих ближче до воріт інфекції). Він характеризується підвищенням температури тіла хворого до фебрильних (38-41°С) значень, що триває від 7 до 30 і більше днів. У половини хворих лихоманка може бути відсутньою.

Крім лихоманки у хворих є інші симптоми інтоксикації: загальна слабкість, млявість, поганий сон і апетит, пітливість, серцебиття, задишка, головний біль, які тривають, як правило, не більше 2 тижнів. Регіонарні лімфатичні вузли (частіше – пахвові, ліктьові, шийні) збільшені в розмірах до 3-5 см, а в ряді випадків і до 8-10 см, вони не спаяні один з одним і оточуючими тканинами, безболісні при пальпації. У половині випадків уражені лімфовузли нагноюються. У 5% хворих в патологічний процес втягуються не тільки регіонарні, але й інші, віддалені групи лімфовузлів – розвивається так звана генералізована аденопатія. Середня тривалість аденопатии становить близько 3 місяців, але може тривати від 2 тижнів до року.

У приблизно 5% хворих внаслідок попадання слини зараженої кішки на кон’юнктиву ока розвивається атипова форма захворювання – очна. При цьому в патологічний процес зазвичай залучений 1 очей, кон’юнктива якого різко набрякла, почервоніла (гіперемована), на ній з’являються специфічні вузлики, на місці яких можуть утворюватися виразки.

Користь і шкода від наявності в будинку кішки

Переднеушной збільшений лімфатичний вузол – досягає до 5 см в діаметрі, іноді нагноюється, після чого утворюється свищ, залишає замість себе рубець. У ряді випадків визначається лімфоаденопатія не тільки переднеушного, але і заднеушного і підщелепних лімфовузлів. Нерідко цей процес супроводжується значним підвищенням температури тіла, а також слабкістю, серцебиттям, погіршенням сну та іншими ознаками інтоксикації організму. Тривалість очної форми хвороби котячих подряпин варіюється від 1 тижня до 7 місяців, при цьому прояви її з боку кон’юнктиви пропадають через 7-14 днів.

Збільшення лімфовузлів — один із симптомів недуги

У поодиноких випадках при доброякісному лимфоретикулезе уражається і нервова система. Через 7 днів – 1.5 місяці після збільшення лімфовузлів з’являється неврологічна симптоматика, характерна для менінгіту, мієліту, енцефалопатії, радикуліту та інших захворювань. Можливі епізоди короткочасного розладу свідомості аж до коми.

ВІЛ-інфіковані хворі одночасно з класичними скаргами відзначають появу різних розмірів крововиливів у шкіру, що розвиваються внаслідок ураження збудником захворювання судин. Це явище свідчить про поширення бактерії з організму з током крові.

Ускладненнями хвороби котячих подряпин є:

Діагностика хвороби котячих подряпин

Котячі подряпини — вхідні ворота інфекції

Як правило, діагноз «доброякісний лимфоретикулез» утруднень у фахівця не викликає. Вже на етапі першої бесіди з хворим – збору скарг і даних анамнезу – він запідозрить саме це захворювання, оскільки вловить зв’язок між контактом хворого з кішкою і наступною симптоматикою у вигляді запалення в місці подряпини і в області регіонарних лімфовузлів. Підтвердити або спростувати цей діагноз допоможе мікробіологічне дослідження крові або гістологічне вивчення матеріалу, отриманого шляхом проведення біопсії елемента висипки: горбка (папули), гнійників (везикули) або власне ураженого лімфатичного вузла. Крім того, у ряді випадків використовують такий метод діагностики, як молекулярно-генетичне дослідження ДНК бактерії, виділеної з біоптату.

В загальному аналізі крові осіб, які страждають на хворобу котячих подряпин, визначається підвищення рівня еозинофілів і швидкості осідання еритроцитів.

Диференціювати дане захворювання слід з наступними станами:

  • туберкульоз лімфатичних вузлів;
  • шкірно-бубонною формою туляремії;
  • лімфогранулематозом;
  • лімфаденітом (запалення лімфовузлів) бактеріальної природи.

Лікування доброякісної лимфоретикулеза

У більшості випадків дане захворювання виліковується мимоволі, але іноді не обійтися і без втручань з боку медицини.

Найбільше значення в терапії відіграє етіотропне лікування, а саме застосування антибактеріальних засобів з метою якнайшвидшої ліквідації мікроба-збудника. Як правило, використовуються антибіотики, такі як еритроміцин, доксициклін, ципрофлоксацин, азитроміцин, кларитроміцин, офлоксацин, хлорамфениколы та інші. У разі атипової очної форми хвороби антибіотик застосовують не тільки системно, але і місцево – у формі очних крапель.

При вираженому лімфаденіті проводять протизапальне лікування з застосуванням препаратів групи НПЗЗ: диклофенаку, німесуліду та інших. Рекомендовані компреси з димексидом – на 1 частину препарату 4 частини води – накладаються 1-2 рази на день на 2 години.

При сильному больовому синдромі по мірі необхідності призначають знеболюючі засоби – ібупрофен, парацетамол.

У разі нагноєння лімфатичного вузла проводять його пункцію: в стерильних умовах проколюють лімфовузол спеціальною голкою, відсмоктують вміст (гнійні маси) і промивають порожнину розчином антисептика.

Профілактика

Специфічні профілактичні заходи на сьогоднішній день, на жаль, відсутні. У разі якщо кішка подряпала вас або вкусила, слід ушкоджене місце обробити дезінфікуючим засобом: перекисом водню, спиртом або іншим антисептиком.

Прогноз при хвороби котячих подряпин

У переважній більшості випадків прогноз сприятливий: хвороба закінчується мимовільним лікуванням. У разі дисемінації інфекції прогноз залежить від ступеня тяжкості хвороби та швидкості надання медичної допомоги хворому.

При ураженні нервової системи прогноз сумнівний, оскільки збудник може викликати незворотні зміни в тканинах мозку.

До якого лікаря звернутися

При появі збільшених лімфовузлів, лихоманка, ознак інтоксикації і наявності контакту з тваринами рекомендується звернутися до інфекціоніста. Може встановити правильний діагноз і терапевт. При поширенні інфекції може з’явитися необхідність в консультації невролога, офтальмолога, кардіолога.

СТАТТІ ПО ТЕМІБІЛЬШЕ ВІД АВТОРА

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here