Співчуття, співпереживання і співчуття є тими властивостями характеру, які прийнято називати «людяністю». Чи прийнятна така якість людям, які наділені владою? У процесі експерименту учасникам присвоювався «коефіцієнт влади» на основі опитувальників і аналізу їх дійсного соціального статусу. При цьому з’ясовувався такий критерій, як «базова емоційність». Далі випробовувані були розбиті на пари і повинні були розповісти один одному одну з ситуацій, де були присутні емоційна біль і страждання, де, ймовірно, свою роль зіграв азарт і гра igrovye-avtomaty-admiral.com.

 

По завершенні емоційного оповідання обох учасників експерименту зобов’язали оцінити за запропонованою шкалою, наскільки психологічно чутливо вони сприйняли розповідь. Перебувають у ролі слухача, аналізували, як глибоко їх зворушила історія, і наскільки обтяжлива вона була для оповідача. Крім цього, слухачі робили електрокардіограму до розповіді і по його завершенні. З’ясувалося, що людина, далека від влади, готовий з великим бажанням турбуватися і переживати, як перебуваючи в ролі слухача, так і в ролі оповідача.

 

Володіючи невисоким коефіцієнтом влади, слухачі співчували і турбувалися тим більше, чим сильніше були емоції в оповідача. Ті ж, кому був властивий високий коефіцієнт влади, сприймали ситуацію, як правило, з позиції середнього рівня неспокою. Звертав на себе увагу той факт, що ступінь співчуття людини, що не володіє владою, повністю залежав від емоційного стану оповідача, у той час люди, долучені до влади, демонстрували зворотну залежність, яка полягає в тому, що чим більше був засмучений оповідач, тим менше співчуття проявляли вони.

 

Цікавий був і показник кардіограм. Їх аналіз свідчив про те, що емоційна нестабільність і стрес оповідача провокували лише варіабельність серцевого ритму учасників експерименту, які усвідомлюють свою владу над іншими. Змін у серцевому ритмі людини, що не має відношення до влади, як правило, не було. Зазначалося, що люди «можновладці» сприймали емоційний фон оповідача аналогічно тому, як і ті, хто далекий від влади.

 

Підводячи підсумок, можна стверджувати, що такий фактор, як відповідна реакція на психологічну або фізичну біль іншого, є важливою складовою соціальних зв’язків і існування здорового соціуму. У той час як у людини, наділеної владою, цей аспект, можна сказати, певною мірою атрофується. Причина цього «явища», швидше за все, полягає у відсутності необхідності у можновладців встановлювати соціальні зв’язки. При цьому у них утворюються захисні механізми, огороджувальні таких людей від додаткових негативних емоцій.

 

Яскравою демонстрацією такого служить зростання варіабельності серцевого ритму. Тому було б неправильним стверджувати, що людина у владі не бачить чужих страждань. Бачити-то він їх бачить, однак його реакція відбувається лише тоді, коли це вигідно і збігається з його цілями…

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here