Будь-які соціологічні висновки обов’язково базуються на ретельних дослідженнях і статистичних даних. Цікаві дослідження цього аспекту провів американський науково-дослідний інститут, співробітники якого задалися метою визначити вплив влади на різні властивості характеру особистості. Давайте розберемося, наскільки вірно твердження, що влада псує людину. Адже далеко не секрет, що нам нерідко доводиться опинятися в ситуації, коли ми мимоволі поділяємо точку зору обивателів, які вважають можновладців не тільки зарозумілими і самовпевненими, але і вкрай черствими і лицемірними людьми, не брезгующими обманом і ризикованими вчинками, оскільки впевнені в своїй безкарності. У будь-якому випадку можна різними способами отримати владу і різними способами нею користуватися не на шкоду оточуючим, можна навіть просто отримати спадщину або виграти величезну суму avtomaty-vulcan.comрезультат у більшій мірі буде залежати від людини.
Щоб з’ясувати, як такий аспект, як влада, впливає на моральні принципи, в одних випробовуваних сформували установку на владу, в інших – на підпорядкування з допомогою прайминг–ефекту. Для цієї мети учасники експерименту попередньо знаходили рішення головоломці, де були приховані шифром вісім слів. У одержуваних установку на владу слова мали переважно підтекст, що має відношення саме до влади (авторитет, розпорядження, вплив…). Та категорія учасників експерименту, яка отримувала установку на підпорядкування, потрапляли під вплив таких слів, як залежність, обов’язки, послух і т. д.
Далі випробуваним було відчути себе учасниками двох ситуацій. У першій жінці стає відомо про те, що її улюблений смертельно хворий. А їм належить подорож, яке планував і передбачав чоловік. Жінка звертається з проханням до лікаря, зберегти діагноз на деякий час в таємниці від хворого, щоб той отримав задоволення від очікуваної поїздки, тим більше, що та жодним чином не зашкодить ще більше його станом. Суть в тому, що «їх» правилами лікар повинен відразу після виявлення недуги повідомити пацієнта про діагноз. Випробувані повинні були відповісти, яким, на їх думку, має бути поведінка доктора.
Друга ситуація була взята з поліцейського архіву. На початку 20 століття був викрадений дитина. Коли поліція схопила злочинця, той відмовився повідомляти місцезнаходження хлопчика. До нього викрадачеві поліція застосувала тортури, в результаті яких дитину знайшли, але вже мертвого. Учасникам експерименту було потрібно відповісти, як вони ставляться до неправомірним діям поліцейських. Примітно, що ті, хто втілював в собі владу, були переконані в тому, що лікареві слід було відразу ж поставити пацієнта про його стан, а представники правозахисних органів жодним чином не повинні були застосовувати тортури до викрадачеві.
У той же час учасники експерименту з установкою на підпорядкування, як правило, були переконані в тому, що лікареві слід було піти дівчині з її проханням назустріч, а поліцейські вчинили абсолютно правильно, використовуючи для виявлення істини тортури.
Висновок напрошується сам собою. «Товстошкірість» тих, хто викритий владою, пояснюється тим, що їм важливіше дотримуватися встановлених правил, ніж думки про наслідки зроблених ними рішень. Тобто справа, швидше за все, не в жорстокості, а в абстрагуванні від чужих неприємностей і проблем.
