Мода і стиль 1914 – 1918
В цей важкий період для багатьох країн Європи відбулися великі зміни в моді і стилі. З початком війни багато будинків мод були закриті, більшість жінок залишилися одні і були змушені взяти всю відповідальність за сім’ю на себе.
Багато з них зайняли робочі місця своїх чоловіків в конторах, в промисловості, і звичайно ж, в госпіталях. Так чи інакше, їм довелося вести чоловічий спосіб життя, а отже, вони наділи відповідну одяг і навіть мундири.
Одяг змінювалася так, щоб забезпечити необхідну зручність у роботі, вона ставала просторішою, багатьом довелося зняти свої прикраси, капелюшки, корсети, змінити пишні зачіски на просто забраний на потилиці в пучок…
Якщо перед війною кравці ретельно підходили до ідеальної посадки всіх елементів одягу і самої одягу в цілому, то у воєнний час про те, як «сидить блузка або спідниця», як «посаджений комір», не мало сенсу, багатьом було не до цього. Воєнний час змусило жінок переглянути погляд на зручність одягу.
Перед самою війною в літніх журналах мод силует звуженою до низу спідниці, введений Полем Пуаре, якийсь час залишався в силі, але поступово сукні та костюми перебудовувалися на новий лад, те ж можна сказати і про верхній одяг.
Більш предпочитался крій з суцільнокроєними рукавами. Така конструкція одягу нагадувала японське кімоно. Рукав-кімоно колись ввів Поль Пуаре, і перед війною і під час війни цей крій залишався у дам вищого світу найбільш вдалим.
В стилі кімоно тоді кроїлися вбрання будь-якого призначення, адже вони не вимагали в процесі пошиття особливих технологічних прийомів, до того ж створювали враження недбалості. І так, увійшла мода на недбалість.
«Блузка була схожа на мішок, один бік зібраний у глибокі складки, інший гладкий». Виявилася, що зшити костюм в той час, завдання не з складних. Ретельне отглаживание ні до чого, крій теж. Чим більш недбало виглядає костюм або плаття, тим краще створюється враження.
Матеріал можна просто накинути на фігуру, десь присборить, десь стачать, от і вийде той мешковидный силует, який і був потрібен.
Перша світова війна досить сильно збагатила жінок одяг у стилі мілітарі – тренчи, морські бушлати, офіцерські шинелі, металеві гудзики, колір хакі, накладні кишені, берети, кепі.
Стають популярні маленькі головні убори, що нагадують шолом льотчика, грубуваті ремені, окантовка, комір-стійка. А в журналах мод пропонується крій і технологія пошиття для домашнього виготовлення одягу. У них з’являються фасони костюмів з відрізною талією і баскою, з погончиками на плечах, обробкою шнурами.
Журнали публікують траурні фасони, де все чорне, закрите, капелюхи з траурними вуалями. Тепер звужений низ спідниці повністю відкинутий. Кому пристало дріботить ніжками, коли треба поспішати на робоче місце чоловіка або в госпіталь.
Одяг розширилася донизу, лінія талії, що знаходиться під грудьми, опустилася на своє місце, і навіть нижче. Силует за один лише рік змінився з веретеноподібної на трапецієподібний. У довершенні всього жінки почали стригти волосся, по-перше, це було зручніше в поспіху на роботу, по-друге, як завжди під час війни виникають антисанітарні умови, а по-третє, вони просто прагнули звільнитися від усього зайвого.
Чоловіки були шоковані новим виглядом своєю прекрасною колись супутниці і подруги. Жан Ренуар (син художника) так описує своє потрясіння, побачивши свою родичку: « …Новий, ніколи раніше небачений вигляд Віри настільки мене вразив…Ми пам’ятали дівчат з довгим волоссям… і раптом… наша половина стала нашою рівнею, нашим товаришем.
Виявилося достатньо скороминущої моди – кілька рухів ножицями і, головне, відкриття, що жінка може займатися справами сеньйора і пана, було назавжди зруйновано соціальне будівля, терпляче зводиться чоловіками протягом тисячоліть».
У перші роки війни старі спідниці донашивались, а нові робилися широкими. Таким чином, у цей період визначилися три типи спідниць: спідниця в складку – плісе або гофре, спідниця-кльош від талії, спідниця з двох воланів-кльош, які представляли як би двоярусну спідницю.
В крої ліфа переважав цельнокроений рукав, часто зустрічався рукав-реглан, низ ліфа оформлявся м’якими складами, що давало можливість відчуття свободи рухів.
Цей період зробив величезний вплив на моду і стиль, і вважається перехідним в історії моди. За час з 1914 по 1918 роки з’явилося безліч нововведень. Здавалося б, у такий період грандіозних світових подій не до моди, а вона, незважаючи на це, розвивалася.
Ні закриті Будинки моди, ні війна не зупинила жінок самостійно щось придумувати і розвивати, адже життя тривало. Не у всіх країнах було однакове становище і не у всіх шарах суспільства. Однак як би там не було, а жінка залишається бути жінкою. І у воєнний час бували такі моменти, коли хотілося прикрасити себе, нехай не коштовностями, а все тієї ж одягом.
Незважаючи на сумні вісті з фронту, життя в тилу налагоджувалося, адже не всім випала гірка доля, а тому хочеться жити повним життям і веселитися. До кінця війни знову влаштовуються бали, з’являється багатий декор в одязі.
Короткі спідниці, які виникли відразу після початку війни (трохи нижче колін) подовжуються. З’являються, правда, на дуже короткий час, спідниці, суджені донизу. З 1917 по 1918 роки модельєрам якось вдається відновити свій вплив на стихійно змінюється досі моду. Але насправді відбувався момент, коли починався пошук нового стилю.
Багато модні Будинки намагалися пристосуватися до стихійно народилася моді. Починають відкриватися Будинки мод, майстри відновлюють свою діяльність. Такі як Жанна Пакен, Мадлен Вионне, Едуард Моне, сестри Калло знову починають працювати.
Тим часом мадемуазель Шанель починає створювати образ нової жінки. Одним з видатних майстрів того часу слід назвати Эрте (Роман Тиртов), який ще до війни створював оригінальні ескізи для Поля Пуаре. До кінця війни він став всесвітньо відомим художником – майстром дизайну костюма.
Эрте співпрацював з багатьма модними журналами, особливо з американським виданням Harper’s Bazaar. Його чудові ескізи від вечірніх туалетів до простих костюмів являють собою бездоганний і неповторний дизайн. Однією з численних тим Эрте була тема – жінка в брюках. У своїх ескізах він з віртуозним майстерністю пропонує ідею створення наряду, в якому підкреслює деталі, які натякають на бриджі, галіфе, шаровари.
Французький письменник Ромен Роллан колись сказав, що він хотів би подивитися через сто років після своєї смерті, як зміниться суспільство, але не трактати вчених, а в журнал мод. Письменник був упевнений, що мода йому розповість правдиву історію зміни суспільства, ніж філософи та історики разом узяті.
І ось підсумок стихійно розвивається моди:
Кравці, повернувшись з війни, і бажаючи знову затвердити колишні права, змушені були прийняти нову моду, яку створили самі жінки. Криноліни, корсети і «вузька мода» зазнали поразки.
Армія теж внесла свої зміни в моді. Формений одяг військових виявилася такою зручною, що їй продовжували наслідувати і в мирному житті.
Крім військових дій в Європі, велися й колоніальні війни. Звідси і з’явилися візерунчасті тканини з Тунісу і Марокко, шалі, хустки. Поряд з появою одягу простого крою, в гардеробі жінки з’явився одяг з достатком екзотичних візерунків, зросла любов до в’язання, аплікаціями, вишивках, бахрому, намиста.
Війна справила вплив на емансипацію жінок. У справі боротьби за рівноправність жінки в цей період досягли значно більших успіхів, ніж за попередні роки.
